Доля погралася мною.

Коханий

Фират та Міран сидять в машині.
-І довго ми тут сидітимемо? -запитав Фират.
-Май трішки терпіння.
-Трішки? Я тут вже годину сиджу! Може, хоч щось поясниш?
-А, що тут не зрозумілого? Ми чекаємо одну людину.
-Яку?
-Он вона! -міран вискочив з машини. Фират нарешті зрозумів.
-Оф... її бракувало.
Міран підбіг до Реййан.
-Привіт. -заговорив Міран.
-Міран? Привіт. Ти що тут робиш?
-До тебе прийшов.
-Навіщо?
-Просто. Давно не бачилися. Обіймеш?
-Ну давай. -вони обійнялися.
-Як ти? Ми місяць не бачились.
-Чудово. Ось ходжу в інститут. А ти як? На весілля так і не запросив.
-Я чудово, бо не було весілля.
-Як так?
-Дитина не моя.
-Нічого собі. А чия?
-Не знаю. Та і добре, я ніколи б не одружився, якби не дитина. А тут, все чудово вийшло.
Ну, я тебе вітаю. Пробач, мені треба бігти. 
-Давай я тебе заберу, ти коли звільняєшся?
-О третій годині.
-Чудово. Я тебе заберу.
-Ну ок. -Реййан пішла, а усміхнений Міран повернувся до машини.
-Поговорили?
-Так. 
-А навіщо тобі це все?
-Закохався. Ось і вся історія.
-Я тебе звісно, вітаю. Але ти розумієш, що ще одній дівчині розіб'єш серце.
-Вже розбив. Тоді коли хотів одружитися на тій Ханде.
-Ну правильно, якщо дивитися по твоїм дівчатам, то перша велике кохання, хоча її не рахую, Деніз дійшло до просто дівчини, Ханде дійшло до нареченої, може і Реййан пощастить і по логіці стане твоєю дружиною. Потім ви розлучитесь, знайдеш ще одну, і ось тій точно повезе, бо та може ще і народити дитину.
-Все сказав?
-Я не правий?
-Закрийся вже!
Він засміявся.
Близько третьої години Міран зустрів Реййан.
-Привіт. Ти така гарна.
-Навіть так? Дружини немає і згадали про мене.
-Я хочу з тобою поговорити. Поїдемо в кафе?
-Ну давай. Тільки не довго!
-Обіцяю.
Вони приїхали і зайшли. Сіли за стіл біля вікна.
-Про що ти хотів поговорити?
-Реййан, я дуже хотів тоді з тобою їхати, але зрозумівши, що я вже батько...
-Я не ображаюся. Я ж сказала, що все ок.
-Не все ок, Реййан. Якщо коротко, то я хочу продовжувати наше спілкування. Хочу і буду.
-А чи хочу цього я, тобі не цікаво?
-Ні.
-Ха, твоя тактика мені подобається. Але я скажу. Я не проти.
-Чудово, тоді розповідай, як навчання?
-Нормально, тяжко звісно, але не буває легких шляхів.
-Правильно. Не буває. А я в тебе вірю.
-Ти завжди в мене віриш.
-А як може бути інакше? Щось будеш?
-Ні, не хочу. А ти як?
-Так само, бізнес йде вгору, з сестрою сваримося.
-Припиніть сваритися.
-Слухаюся, пані. -вони посміхнулися.
-Тільки одна проблема.
-Яка? Кажи.
-Невелика. Гуртожиток закритий. Не закінчили вони ремонт. Живу в подрузі. Її звати Мелексіма. Гарна дівчина. Раджу.
-Ні, мені тебе достатньо. -реййан засміялася.  Міран думав. -В мене до тебе пропозиція.
-Яка?
-Живи в мене.
-Хм, цікава пропозиція. Вона мені подобається.
-Молодець. І поруч з інститутом.
-Угу, дякую. Але маю відмовитися. Не можу я жити біля панів, особливо таких! -Реййан пішла, Міран побіг за нею.
-Реййан, стій!
-Та пішов ти!
-Зачекай, я тобі пропоную просто жити, я ж у вас жив в Месопотамії, так само будемо.
-Ага, ти так само будеш до мене чиплятися?
-Та зупинись нарешті. -він схватив її.
-Чого тобі? Ну, кажи!
-Я пропоную просто тобі жити.
-І ти гадаєш, я так просто погоджуся?
-Я впевнений, що ні. 
-Тому чому запропонував?
-Бо я тебе... -міран зупинився. -Бо я тобі дав гроші на навчання, багато в чому допоміг, не так? Я ж не пропоную тобі спати. 
-Що ти хотів сказати?
-Коли?
-Тільки-но.
-Це і хотів.
-Ні. Щось інше.
-Я хотів сказати, що..
-Тільки не кажи, що закохався. -міран посміхнувся.
-Хм, не дочекаєшся. Ти не в моєму смаку. Тому не хвилюйся.
-Ок. Все одно мені не зручно з Меліксимою. Але раптом що...
-Нічого, їдемо.
-А речі? 
-Їдемо забирати речі.
-Ок.
Вони забрали речі і приїхали до квартири.
-А ця квартира схожа на ту, що в Стамбулі.
-Так.
-Відразу показуй мені, де моя кімната і мій душ. -міран посміхнувся і пішов, дівчина за ним.
-Ось. Підходить?
-Так. Дякую. Давай речі, йди вечерю готуй.
-Ха.. добре. -міран вийшов. Реййан переодягнулася і вийшла на кухню.
-Сам приготував? -на столі стояли дві тарелки з яєшнею.
-Угу.
-І економки немає?
-Немає. Вони в інших домах. Я тут живу. тому вона мені не потрібна.
-Ясно. -вони повечеряли. Реййан помила посуд. Міран пішов в душ і в цей час, коли вона закінчувала прийшов.
-Тобі допомогти щось зробити?
-Я вже все зробила.
-Я маю на увазі по професії.
-Там точно не треба.
-Ну як хочеш. Ну, що не вкусив, не з'їв тебе я? -він почав підходити.
-Поки що, ні. Побачимо, що буде вночі. -він притулив її до стінки.
-Тобі так подобається?
-Як так?
-Коли я тебе притуляє до стінки?
-Ні. А це, щось змінить?
-Попроси і я тебе відпущу.
-Попросити?.. а якщо не попрошу?
-Побачиш.
-Ха, ні, ти скажи.
-Ну.. наприклад.. стоп. ти граєшся зі мною?
-А як з тобою можна по іншому? -вони посміхалися і дивилися одне одному в очі.
-Цікава ти, то не хочеш жити в моєму домі, то не проти. коли я від міліметра до твоїх губ.
-Якщо мені є, що боятися, то поцілуй.
-Я казав, ти не в моєму смаку.
-Пам'ятаю.
-А, тому ти така спокійна.
-Угу.
-Хитра...
-Саме так,  коханий..