Доля погралася мною.

Ти дияволка!

Сьогодні ми побуваємо в одному із днів в сім'ї Мірана та Реййан. Вранці сім'я Асланбеїв снідають.
-Кохана, передвй мені будь ласка хлібу.
-Тримай, коханий. -вони посміхалися.
-Тато, а можна я сьогодні не піду до садка.
-Як це не підеш? Чому?
-Ну... кожен день те саме...
-Мелек, в тебе після завтра свято. Ти граєш головну роль. Як ти можеш пропустити?
-Я все знаю. Тато підтврдить.
-Підтверджую. Але не дозволю.
-Чому?
-Бо я пам'ятаю, що саме вдень перед виступом, повторюється головне. Коли кому виходити. Одяг, там.. до речі. -він ковтнув соку. -Ану розкажи нам, що там за вистава буде. Якщо ти в нас граєш дюймовочку.
-Ну там спочатку ми такі заходимо, танцюємо, співаємо, потім актори йдуть, інші залишаються. Ті хто залишаються там грають. Ну слова складають, вірши... потім починається вистава. Я дюймовочка яка шукає ключ, вщоб відкрити ну двері в школу.
-Доню, чому саме тебе вибрали? Там же вибирали.
-Я просто гарно запам'ятовую текст. В нас було.. мм як це...
-Кастинг?
-Так. І я його чудово пройшла!
-Моя ти розумничка! -вона поцьомала її.
-Ну, ну.. -міран хотів продовження.
-І я ходжу шукаю. Потрапляє як дюймовочка до всіх свої кавалерів, там навіть і барутино з'явиться, і котигорошко!
-Нічого собі!
-Ну і я знайду ключ у принца. І ми разом підемо в школу.
-І що далі?
-Нічого. Всі діти збираються, співають пісню на прощаваня і йдуть. Потім дають нам сік, булочку, там... і відправляють.
-Тоді обов'язково йди!
-Ця, я пішла одягатися.
-Давай. -міран доїдав.
-Міран.
-М?
-Яке ж це відчуття. прожи вати це все. От завтра, я сидітиму і дивитимуся на свою дитину. Талановиту дитину. -міран підійшов до неї, вона встала. Він обійняв її.
-Ти права, це чудово!
-І нам час збиратися. На роботу.
-Стоп. Яку роботу?
-Просту. Офіс. Архітектура. Пробіли в пам'яті?
-Ні, я пам'ятаю де працюю. Але сьогодні ми влаштовуємо весілля.
-Ні.
-Що ні? Ти не хочеш?
-Хочу. Навіть дуже. -вона кладе свої руки йому на плечі.
-Але?...
-Але.. -вона потерлася носиком. -Не зараз. Я хочу насолодитися тобою, як... ніким. А ось після весілля...
-Що після нього?
-Ти будеш мене хотіти, тільки тому що це борг.
-Який ще борг?
-Ну кажуть так. Що це.. як весільний борг чоловіка перед жінкою. Хочеш не хочеш, винен!
-Ха, я тебе завжди хочу, бо ти в мене красуня! -він прошепотів їй на вушко.
-Тому! Сьогодні ти їдеш і вибираєш собі сукню, я поки що обручки куплю. А потім разом їдемо і замовляємо ресторани, все що треба.
-Ця..
-Так, ще раз цикнеш, і ми просто розпишемося в рацсі!
-А давай так!
-Реййан, не думай навіть. Ти станеш Асланбей!
-Та я не проти... просто. -прибігла Мелек.
-Я готова!
-Супер! Тому їдемо!
-міран.
-Ми тебе чекаємо. -сказав міран ображеним трішки поглядом. Реййан взяла сумку і пішла за нимим.
Відвезли Мелек і відправилися по магазинах. Їхашви назад, Реййан горіла від радості!
-А їхати не хотіла.
-Дурепа! Це ж так весело! Але п'ять намист це забагато!
-Реййан... подивись на мене!
-Ну.
-Кого ти бачиш?
-Коханого.
-Ще?
-Нареченого.
-Ще!
-Батька моєї дитини.
-Ще...
-Мірана Асланбея!
-Поруч...
-Кого?
-Мільйонера! Ти зрозумій, що моя жінка не може ходити в дешевих речах! Їсти дешеві продукти, там... їздити на трамваї! Це мої принципи! Так, звісно, я сам інколи , згадай, коли ми зустрчалися, давав собі дозвіл, поїздити на трамваї, пам'ятаєш?
-Угу.
-Або там з'їсти пиво з рибуою.
-Ага, ти тоді дивився на мене, як на божевільну!
-Бо так і є. Або навіть ти самі хот - доги! Зрозумій це!
-А якщо мені це не подобається?
-Тоді, що ти пропонуєш? Не одружуватися? Чи мені стати жебраком?!
-Ні. Я тебе запитала. 
-Доведеться звикнути!
-А якщо ні?
-Тоді сидітимеш вдома!  Це я тобі обіцяю.
-Садист!
-Мільйонер!
-Я боюся тебе!
-Не треба мене боятися. Треба любити. -він взяв її руку і поцілував.
-Тобто ти хочеш, щоб я мала тридцять шуб, три машини, сім домів за кордоном, кабінет із золота і дві кімнати як шафи?
-Так. Тільки із золотом ти трішки загнала планку. Я поки що не мільярдер!
-Що значить поки що?! Ага, тобто мені треба чекати, що я митимуся а грошах, їстиму їх і мабуть... -реййан задумалася. Він чекав. -Коли я буду йти, переді мною будуть стелити червону доріжку. А ні, я взагалі не виходитиму, бо журналісти, вороги, можуть напасти! Або з сотою охраною!
-Саме так. -спокійно відповів Міран. Потім він посміхнувся.
-Реййан, я в депутати або в президенти не збираюся, за що мене вбивати? Я працюю чесним трудом, моя компанія найбільша, і саме тому я такий. 
-Міран, я із провінції, я не вмію...
-Навчишся! До речі, я повинен перевірити сукню.
-Нащо?
-Якщо вона коштує три тисячі, я порву її.
-А якщо... -реййан почала ритися в пакеті. В цьому пакеті зберігалися всі чеки. Знайшовши потрібний вона поглянула на ціну. -А якщо вона коштує двадцять тисяч?
-Доларів?
-Ні.
-Євро?
-Ні.
-Ліра?
-Угу.
-Реййан, не жартуй! Ти виходиш не за Азата!
-Скажіть будь ласка, за що мені такий чоловік?! Багатий, красивий! За що мені ти?!
-Не знаю. Мабуть ти варта мене! Розумна, гаран, сексуальна.
-Угу. А ось характер твій!..
-Хто б казав. Реййан, я хочу, щоб ти виходила за мене в найгарніший сукні цього світу!
-А я хочу, щоб мені ця сукня подобалася.
-Це теж правильно, бо мені чесно все одно яку сукню з тебе знімати, у весільну ніч! -вона посміхнулася. -Але є дорогі та гарні сукні!
-Ця теж гарна!
-Покажеш!
-Ні"
-Чому?
-Бо якщо покажу, нещастя буде!
-Правильно. Я її порву!
-Міран!
-Оф. Добре, в тебе є зараз шанс виправитися.
-Який?
-Скільки суконь ти купила на медовий місяць?
-Не повіриш! Але мені вони сподобалися. Цілих п'ятнадцять!
-Ясно. Мелек краще за тебе! Вона купила, що я ледве заніс! В зубах тримав! А тут!
-Міран, якщо тобі не подобається, тоді висади мене. Якщо я тобі така не подобаюся. то я забираю Мелек і йду! Плакати не буду! -вона відвернулася до вікна. Міран закотив очі.
-Люба, я ж не кажу, що ти мені не подобаєшся така, навпаки. Дуже! Просто я хочу подарувати тобі весь світ! Особливо після наших чвар! -він поклав свою руку на її коліна. І почав піднімати, опускати.
-Руку забрав! Швидко!
-Ні...
-Геть! -вона сама забрала.
-Реййан, пробач. Все, що купила то купила! Гаразд, будемо економити! Все! Тепер будемо їсти ці гроші! Бо витрачати їх немає куди! А вони прибавляються!
-Ну добре. Економія! -вона розвернулася і посміхнулася.
-Поцілунок. -вона поцілувала його.
-Мелк до скільки в садку?
-До двох. -вона подивилася на годинник.
-О, ще дві години! Треба приготувати швиденько обід.
-Потім.
-Чого?
Вони під'їхали, заїхали, взяли пакети, занесли.
-Я ж казав. За один раз занесли!
-Міран.. -вона близько підійшла до нього.
-Знаєш, ти мене своїм ростом можеш налякати тільки, позбавленю сексу. Проте, я можу зробити так. -він взяв її на руки. -І все!
-Ти вже до мого росту причепився!
-Оф, Реййан! -він поніс її на гору.
-А пакети?
-Потім.
-Ця...
Потім обережно поклав і почав роздягатися.
-А знаєш, треба тебе сьогодні наказати! -промовила дівчина.
-Мене? Чи тебе?
-Тебе!
-За що?
-За те, що ти... -він ліг над нею.
-Що?
-Не слухаєш мене!
-Ну давай! -вона різко опинилася на горі і стрімко його поцілувала.
Після Міран одягався.
-Агов, ти раніше ніколи так швидко не вставав!
-Треба забирати доньку з садка.
-Міран, а я?
-А що ти?
-Ще хочу...
-Ха, а два рази мало?
-Мало.
-Реййан, півтори голини пройшло. 
-Ну так вона ще спить, тут пішки йти двадцять хвилин.
-Мені треба заправитися.
-Ну.. -вона встала і підійшла до нього.
-Ти знаєш, що ти зараз гола?
-Угу.
-І ти знаєш, що я завожуся від цього?
-Дуже добре.
-Ти дияволка!
-Хто, я?
-Справжня! -він кинув її на ліжко.
-Тихіше! -посміхнулася та.
-Зараз.. накажу тебе, і за те, що чоловіка не слухаєшся, і за те, що не хочеш дорогу сукню купувати і за те, що маніпулюєш мною!
-Я? -він накинуся на неї.

Ось так минув день Асланбеїв. Як вам? Мені в кайф, коли все добре!