Доля погралася мною.

А що буде далі?

Міран та Реййан кожен день були разом, і звісно між ними була іноді якась іскра. Проте вони відразу ставили "табу". Вчора вони навіть сміялися разом. За той випадок вони забули, на наступний день попросили пробачення. Хоча осадок залишився. Одного дня, а цей день був спекотним, Реййан не могла працювати.
-Нащо я так одягнулася?! фух.. -вона таяла від жари.
-Що саме вам так не подобається, пані Реййан?!
-Не бачиш?! Дуже спекотно!
-Тоді треба було одягатися в шубу. -він сміявся.
-Міран, не смішно!
-А чим я винен?
-Ой, все! Відчепись! 
На вечір їй стало легше. Вдень вона врятувалася за допомогою вентилятора. До речі цю ідею дав їй Міран. Ввечері вони збиралися додому.
-Блін, моя ж машина в СТО. Азату треба телефонувати.
-Нащо? Твоя ж дитина втекти може, давай... я тебе підвезу.
-Ти?
-Так.
-Я до тебе в машину?
-Не хочеш, тоді йди пішки.
-Ні, гаразд. Тільки висадиш мене за квартал.
-Ок. Я спускаюся, чекатиму тебе.
-Угу, я скоро. -він вийшов. Сівши в машину, почав згадувати їхні стосунки, чвари. Раптом йому в голову прийшла ідея. А прийшла вона, коли помітив, як один хлопець дарував свою куртку своїй дівчині. Міран увімкнув кондиціонер, і поставив його на +35. І чекав Реййан, з диявильською посмішкою. Вона прийшла, і вони поїхали. Під час дороги, Реййан стало жарко. 
-Фух, що в тебе так жарко?
-Не знаю.
-В тебе ж кондиціонер увімкнений..
-О, точно. Пробач, не помітив.
-Ти знущаєшся?! Фух.. -Міран відкрив вікно, вона махала на себе рукою. -Ні, я не можу. -вона почала розтягати свої гудзики на блузці. Продовжувала махати на себе руками.
-Роздягайся повністю, не соромся!
-Ага, прямо зараз... -вона тяжко дихала. Раптом Міран звернув не в ту сторону. Реййан здогадувалася, та не дала цьому привиду. Раптом він звернув в глухе місце і зупинився. Відвернувся до вікна і в машині почалася тиша. Реййан тяжко дихала, бо було душно. Стояли так вони п'ять хвилин. Реййан боялася щось сказати, та спека минула. Раптом Міран повернувся, взяв її за руку і притягнув до себе. Однією рукою тримав її руку, іншою шию, щоб не вирвалася. І різко поцілував. Це сталося за секунду, Реййан не відреагувала. Після того як зрозуміла, почала відповідати. Після хвилини, вона відштовхнула його, і відвернулася. Міран засміявся.
-Я так і думав. -він облизував свої губи. -Тоді поїхали. 
Раптом Реййан сіла на його коліна.
-Ух ти...- здивувався Міран. Вона поцілувала його. Цей поцілунок був довгим і пристрасним. Вона почала роздягати себе. І цілувати його шию.
-Тихо, маленька, я хочу сам тебе роздягнути. -він почав знімати з неї блузку. Потім перейшов до ременю. Вона так само.
-Я так довго цього хотів.
-Я також. -вона пристрасно його цілувала.
-Маленька моя... засумувала?
-так.-він також всю цілував її. -вона почала знімати з нього стринги.
-Стій, куди ти поспішаєш?
-Я хочу тебе.
-Ні, так не пройде. Я хочу насититися твоїми губами.-він поцілував її. Вона проводила руками по всьому його тілу. Вони довго насолоджувалися одне одним.  
-Що, ваш чоловік не дуже?- запитав Міран. Реййан поцілувала його.
-Ти найкращий! -він посміхнувся.
-Це ти в мене найкраща! Ммм! Давай, маленька... давай, моя шлюшка.. -сміявся Міран.
-Хто?! -не зрозуміла вона. -Шлюха?
-Шлюшка... -поправив її МІран.
-Так?!
-Угу
-Тоді будемо по іншому. -Реййан почала вести себе вульгарно , пристрасно. 
-Реййан, ти моя жінка! Моя! А я як хочу так і називаю.
-Назвеш ще раз так, я зроблю це і... поїду звідси. Ти ніколи мене вже не знайдеш!
-Не поїдеш, ніколи не назву, а ти продовжуй!
-Назви мене ласкаво. -він прошепотів їй на вухо.
-Моя маленька Асланбейка, я хочу тебе! -реййан посміхнулася. І продовжила. Після шаленого задоволення, вона сіла на місце. Одягнулася і відвернула голову.
-Ти чого? Не сподобалось?
-Сподобалось. Мені просто... треба подумати.
-Ну думай. -міран поїхав.  Реййан думала. -Ну хоч руку дай. Вона посміхнулася і дала. Вони взялися дуже міцно за руки. Як його просила Реййан, він зупинився за квартал додому.
-Я піду.
-Ти впевнена? Не хочеш залишитися?
-Пробач, мене чекає Мелек.
-Ну звісно. -він відвернувся.
-Міран... це моя донька. Зрозумій.
-А що буде далі?
-Це залежить від тебе.
-Тобто?
-Ну, дивлячись, як ти будеш ставитися, до мене, до Мелек.
-Мелек?!
-Так. Якщо в нас все буде добре, я розлучаюся і ми з Мелек живемо разом. А якщо ти проти моєї доньки...
-Я навіть не думав про це.
-А варто. Тепер я не одна. Я маю ангелочка... Якщо ти готовий стати татом, все буде добре. І далі буде щасливе життя. А як ні...то... до завтра. -вона вийшла. Міран ще подумав і поїхав. Приїхавши він зателефонував Фирату.
-Привіт, потрібна порада.
-Давай.
-Якби.. Ебру.. сказла, що дитина не від тебе, чи має іншу... ти б приняв її?
-Тобто? Ти зрадив мені з Ебру?
-Може навпаки? І... я про Реййан.
-А, налякав. Е..  Треба подумати.. 
-Просто, я так задумався... 
-Мабуть так. Вона ж не винна, що до мене з кимось зустрічалася, той кинув її, тому ми зустрілися... і звісно прийняв би. 
-В мене інша історія. Вона.. зрадила мені...
-Ні, ти був до нього і після... так, стоп? Ви, що помирилися?!
-Ні. Я просто подумав.
-А, я вже зрадів... ти мою думку почув. Тим паче, я тобі казав вже, перевір, може це твоя дитина...
-Ти мені нагадуєш Вангу... якщо так буде, я тебе на вогнищі спалю!
-Хахаха. -засміявся Фират. - Але спробуй.
-А якщо вона не зізнається?
-Тоді... ДНК тест є.
-Молодець! Все, до зв'язку.
-Угу, бувай!
Міран вимкнув телефон і почав думати.