Доля погралася мною.

Стільки помилок...

В далекому минулому коли Міран був хлопцем він зустрів дівчину Кесем, в них було кохання з першого погляду, хоча вони ходили ще до одинадцятого класу, їм не заважало кохати одне одного. Її батьки були проти, навіть не так, вони були в гніві, коли дізналися, що Кесем і Міран зустрічаються. Бо на той час, та і зараз Мірана називають мажором, який полюбляє секс, наркотики, алкоголь та і взагалі легкий спосіб життя. Але насправді на той час він не вживав алкоголь, не дуже хизувався, що він багатий, і дівчат як рукавчики не змінював. Натомість він вірив в кохану дружину, сильну сім'ю та багату на дітей. Йому здавалося, що він зустрів ту саму, яка завжди буде поруч. Він був готовий з нею пройти всі випробування в житті. І вона йому це обіцяла. Першим випробуванням були саме її батьки. Довго вони таємно зустрічалися, в школі за ними слідкували вчителі, а після школи її забирали батьки( мов першоклашку). Самі вони за статусом були не багаті, тому і хвилювалися за доньку. Коли Ахмет з Дільшах і з ними порозумілися, діти закінчили в школу і поступили в інститут. Одного вечора Ахмет з Міраном серйозно посварилися. Через це Міран пішов з дому, а батько заблокував всі його картки, забрав машину і квартиру, яку подарував йому на честь закінчення школи з золотою медаллю.  Це було їхнє друге випробування, їй не захотілося так жити і одного разу вона просто втекла. Він шукав її навіть у батьків, вони сказали, що вона поїхала вчитися за кордон. Його серце було вщент розбите, тоді він закинув на все. Це була найбільша його помилка. В інституті зустрів Деніз, помутив з нею трішки, доки не розлучилися. Після закінчення інституту, він зустрів Ханде, тут його серце знову спалахнуло, вони разом три роки, але серйозних стосунків він боїться, тому що після Кесем довіряти жінкам йому не так просто. Він вирішив зачекати, але розповідати їй цю історію він не хотів, вона і так ревнива. Після смерті батька, йому стало гірше, і тоді про весілля він і не хотів думати, а після зустрів Реййан і що буде далі він боїться уявити.
Тим часом Ханде гуляє по клубах. Одного разу її занесло так, що вранці вона прокинулася з хлопцем в ліжку.  Вже минуло від тоді три дні і досі вона себе звинувачує. Дільшах та Еліф гралися з маленьким хлопчиком Османом. Раптом Еліф задумалася, мати це помітила і запитала в неї:
-Еліф, що сталося?
-Нічого. Просто подумала про батька Османа.
-Всі ми зробили багато помилок. І я, і твій батько, і ти, і Міран.
-Яку помилку ви зробили?
-Ненавидила тебе, зраджувала чоловікові, на сина було наплювати. А ось тільки Ахмет помер, в мене відкрилися очі. Дільшах, що ти робиш? В тебе ж є онук, син, який тебе любить. Невже ти на старості хочеш позбутися цього?... -Дільшах трішки помовчала. - Я тобі вилила всю душу. Тепер твоя черга.
-Я не вмію.
-Просто кажи.
-Спробую... я зовсім не хотіла з'являтися до батька...хоча знала про нього ще з п'ятнадцяти років. Закохалася настільки, що про всіх забула. А він просто грався мною... кинув і поїхав кудись. Мамі стало погано, я її втратила, згадала про батька, з дитиною на руках. Переступила через свою гордість і прийшла. Однак мене тут не полюбили, та попри це, все стало на свої місця. Окрім Мірана, він мене досі ненавидить.
Так, Міран такий. Але це пройде. От він приїде, ви помиритеся.
-Сподіваюся. -в цей час до Еліф підійшов Осман і обійняв її. Вона його. Дільшах посміхнулася.
Минуло два тижні. Міран вже близько місяця в Месопотамії, Ханде дуже сумує за ним. Вона вже не дочекається сказати йому, що вагітна...