Доля погралася мною.

Міран Асланбей!

Реййан та Еда сиділи разом в кімнати. 
-Я так за ним сумую...
-Нічого, приїде влаштуємо вечірку! 
-Ти королева вечірок!
-Так, не заговорюй мені зуби. Що далі було?
-Що далі?! Я йому дала дзвінки ляпас!
-За що?
-Як не один, то другий поцілував. І ще так.. насильно.
-Я ніби тебе не знаю. Хотіла б, відштовхнула би.
-Не кажи дурниць. Він сильніший.
-А після? Вночі продовження не було?
-Ти геть здуріла, Еда! Я з ним? Ну мабуть тільки тоді коли влітку піде сніг, а взимку буде жара!
Дівчата засміялися. Зайшов Міран.
-Тоді я зроблю так, щоб влітку пішов сніг, а взимку ти купалася в моєму басейні.
-Мрій, Міран Асланбей! Ти до речі, що тут робиш? Підслуховуєш. Йди, бо зараз отримаєш подушкою!
-Тихо, тихо, Реййан Асланбей. Еда, скажи, звучить?
-Реййан Шадоглу. Реййан Асланбей. Асланбей краще. -подумала Еда. Міран посміхнувся.
-І ти йди геть! Бо вб'ю вас зараз. А ви пан Міран такий нахабний, бо я про це насильство не сказала татові, якщо розповім, будете з Азатом сіль зі своїх дуп виймати.
-Зубами. -пожартувала Еда.
-Молодець! Повернена. Сідай. - Еда посміхнулася і щаслива сіла поруч з Реййан. Міран підняв бров.
-Йди!
-Не піду. Вижени мене!
-Зараз зателефоную твоїй дівчині і швидко звідси підеш.
-Думаєш вона тобі повірить, і взагалі в чому тут зв'язок? - не зрозуміла Еда.
-Був один випадок. Задзвенив його телефон. Я взяла, бо він кудись пішов в цей час. І..
-Взагалі- то не культурно говорити про людину в третій особі, коли вона тут.
-Ти ще повчи мене! Так ось.. раптом він схатив мою руку, побачив, що це його кохана і відразу же відповів, потім кричав на мене, що я беру слухавку і відповідаю з чужого телефону.
-Не кричав, а виховував!-поправив Міран.
-Одне й те саме! 
-Чому кричав?-запитала Еда.
-Тому що мабуть посварилися, так, пан Міран?
-Ні, вона все зрозуміла.
-Значить не кохає. Немає скандалу, немає ревнощів, немає ревнощів, немає кохання. -повідомила Еда.
-Тобто ти вважаєш, коли людина кохає, вона ревнує?
-Саме так. Це означає, що людина боїться втратити.
-Зрозуміла, Реййан? Ти мене кохаєш.
-Ти ще досі тут? Йди, бо довбану зараз!
-Але ревнощі бувають два типа. Якщо ти ревнуєш і маєш притензії до свого партнера, це погані ревнощі, це означає недовір'я, а якщо готовий вбити суперника, то це правильні ревнощі. Проте вбивати не треба. -Міран дивно на неї дивився.
-Вона психолог. - пояснила Реййан.
-А. Ти права, задумайся Реййан.
-Еда, забирай його.
-Якщо ти мене так ненавидиш, я можу поїхати хоч зараз, проте ти тут будеш сидіти як раніше. В месопотамії, а не в МЕСОПОТАМІЇ. - сказав Міран з різною інтонацією. -Реййан встала і підійшла до нього.
-Не погрожуй мені, Міран Асланбей! Ти мене ще погано знаєш.
-Обережно, не підходь до мене, раптом насильно поцілую.
-Спробуй! І будемо рятувати твій зад!
-Чого тебе так цікавить мій зад?!
-Все! Йди геть з моєї кімнати!
-Йду. -Він ледве не доторкнувся до її губ. Реййан розлютилася.
-Нормально?!
-Заспокойся. Видно, що він тебе кохає. І ти до нього щось маєш.
-Маю. Ненависть! Велику ненависть! Я готова його вбити! Просто вбити!
Еда засміялася. Я знаю таку теорію, коли ти людині в очі кажеш сорок разів, що ти його не кохаєш, то так і станеться.
-Як це діє?
-Ну дивись, ти просто свій мозок запевнюєш в цьому, а потім і серце забуває, хоча ось серце тяжко обманути.
-А я нікого не обманюю. Готова кричати на весь світ! Я ненавиджу тебе, Міран Асланбей!
-Міран Асланбей... Реййан Асланбей..
-Краще кажи, Ханде Асланбей.
-Тут вже ревнуєш.
-Еда.
-Я кажу, що бачу.
-Тоді закрий свою камеру і мікрофон! Я спати! -лягла на ліжко.
-Ок, я пішла.
Еда посміхнулася і вийшла.
-Міран Асланбей... -повторила Реййан і закрила очі.