Доля погралася мною.

Яке це життя поруч із зеками?

Міран та Фират сидять в темній кімнаті.
-Чому адвокат нічого не робить?!
-Як це не робить?! Робить. Він керує тим, що в твоєї крові немає наркотиків. Він може зменшити тобі термін.
-Зменшити термін?.. А за що я взагалі маю сидіти?! А!? Скажи мені!
-Тихо там! -почувся голос із двері.
-Міран, я розумію в якому ти стані. Але я дещо зробив. Ну як зробив. Ханде.
-Що?
-Вона прислала листа.
-Якого?
-Там де пише, що нарешті моя помста збулася.
-Так це ця сучка?! А ну так... вона завжди знала, де дістати цю фігню.
-Оф.. ти попав. Вона тобі їх не просто підкинула. Вона ще..
-Замовкни! Про це пізніше. Зараз я хочу вийти звідси. Хоч би добитися мінімального терміну.
-Ми все робимо.
-Давай!
Минув місяць. Мірану дали десять місяців замість року з шістма місяцами. Міран сидів з трьома вже зеками. Один сидів за крадіжку, другий за продаж наркотиків, а третій за спробу вбивства.
-Не бійся, ти попав в хорошу компанію. Ось сусідня камера, то вогонь! -сказав головний.
-Чого? -запитав міран.
-Там троє за групове вбивство і двоє за гвалтування. От так! 
-Мені повезло. 
-Так. Але стережися їх. Їх всі тут бояться.
-Навіть ти? -головний тут був, той хто хотів вбити.
-Ну як боюся.. скоріше обходжу стороною. І ти так роби.
-Гаразд, зрозумів.
Через тиждень в душі, до Мірана підійшла та група.
-Новенький?
-Так, а що?
-Нічого. Посили тебе не в ту камеру! Та ти на них не ведись... слухатимеш тільки мене, второпав?
-Чого б це?
-Ха, не второпав. -один з них дістав ножа.
-а тепер?
-Второпав.
-Молодець! Попередження одне і воно вже було. -вони пішли. МІран розлютився і потім все розповів своїм камерникам.
-Погрожують вже. Ти все одно не слухай. -сказав головний.
-Вони мене вб'ють.
-Можуть... проте це не факт. Пощастить, не вб'ють. -сказав перший.
-Ха, знаючи мою долю.. ковану і підступну... я не знаю, що вона може мені приготувати.
-Ну тоді обережно, тихо скажи цим.. головним.. вони відберуть у нього все, що він сховав і поки що житимеш спокійно. - сказав другий.
-Ні, я так ризикувати не хочу.
-Моя порада тобі. Не йди проти них, але і не слухай.
-Як так? -не зрозумів Міран.
-Пробуй.
-Оф... -міран тяжко видихнув.
Через ще тиждень до нього прийшли і запросили на справу, потрібно одного чувака перекинути через паркан. Міран не погодився. Йому пригрозили, та він все одно не погодився. Йому сказали чекати. І ввечері, в душі на нього скоїли замах, добре, що мусора помітили. Міран жалівся своєму головному.
-Що я тобі скажу, Міран.. ти потрапив.
-Ти ж сам казав, не робити те, що вони кажуть.
-Тут ти молодець. Але я не розумію, чого вони до тебе причепилися. А ось як причепилися, то не відчепляться..
-Покидьки!
-Точно! Але ти їм перейшов дорогу, ось тому... не спи ночами..
-Я не переходив дорогу, скоріше просто виконував закон.
-Це для них означає перейти дорогу. Лягай спати, але не спи сильно.
На наступний день до Мірана прийшов Фират.
-Ну як ти?
-Як.. перейшов дорогу тут одним... якщо вийду живим.. то я здивуюся.
-Треба говорити старшим.
-Не допоможе. Ти до речі чому сьогодні прийшов?
-А я не один.
-Маму привіз?
-Майже. Заходь. Ви тут це, а я потім ще зайду. - Фират вийшов і зайшла Реййан.
-Фират!- злобно промовив Міран. -Чого тобі? 0Реййан сіла.
-Ти чому не сказав про це?
-А щоб це поміняло? Ми ж з тобою різні, ти взагалі проклинаєш той день, коли ми зустрілися.
-Я такого не казала.
-Все одно! Реййан, йди! Я не хочу тебе бачити!
-Не піду. Ти брешеш. Міран, я прошу пробачення в тебе. Я не кину тебе, буду чекати, приходити. Я хочу цього.
-Я цього не хочу. Розумієш?! Тут.. зло. Ти не приходитимеш сюди. І ти зараз поїдеш додому, як хотіла, і забудиш мене. Як і я тебе.
-Ні, Міран. Зачекай! -він підійшов до дверей.
-Я сказав "прощавай". Відкрий! -двері відкрили і його повели. Реййан заплакала.
За ці три місяці та банда не одноразово погрожувала Мірану, та він не боявся їх, до однієї ночі. 
Сьогодні Міран збирався лягати спати, як його повели.
-Куди мене ведуть?
-Тихо йди. -його завели в якусь камеру, де нікого не було, світла не було, була тільки ржавна раковина і унітаз. Раптом його хтось позаду окликнув.
-Ну, що зараз не такий сміливий? -це був голос того.. голови банди. Його звали Вбитий.
-Вбитий, що це все, означає?!
-Шо це означає?! Що ти зараз заплатиш мені. За всі твої провини.
І тут почалося...
Його схватили двоє і окунули в унітаз. Тримали голову близько тридцяти секунд, потім вийняли. Потім знову і так п'ять разів, після почали бити його, коли зупинилися, він встав і також почав всіх бити. Тут він вже поклав двох із чотирьох. Доки він бився з третім, Вбитий шпирнув його ножем в самісінький живіт. Він впав, як мертвий... хоча він вже і був мертвий..  його кров стікала, мов водопад, і останнє, що він промовив це
-Я кохаю тебе, Реййан...
І його очі закрилися.