Доля погралася мною.

Заміж за некоханого.

Реййан у весільній сукні, все це немов сон, вона виходить заміж!

 Еда та Меліксима прикрашали її. Меліксима відійшла, Еда робила їй макіяж.
-Чому у нашій нареченій немає настрою?
-Чому? Є. Я ж виходжу заміж!
-Правильно. Ти повинна радіти!
-Так, дорога каблучка, сукня, зачіска..
-Азат молодець. Я впевнена, ви житимете багато та щасливо!
-Сподіваюся.
Зайшов Азат. Еда вийшла.
-Ти гарна!
-Дякую. Ти також. Скажи, де ти гроші взяв на все це?
-Я працюю і складав гроші. Ось і вийшло. Тобі подобається?
-Дуже. А каблучка... це диво!

-Я на все готовий задля тебе, Реййан.
-Як я могла раніше не помічати тебе?
-Може я змінився. Став працювати, порозумнішив.
-Азате, я дякую тобі. За все дякую. -він поцілував її в лоб, і вони поїхали до раксу.
Приїхавши вони сказали одне одному так і веселилися до ночі. Спочатку всі вітали їх, потім всі сіли за стіл, потім конкурси і нарешті танок молодих. Вони станцювали легкий вальс і сіли. Коли їм кричали гірко, він цілував її у вісок. Гостям відповідали, що не хочуть при всіх. На весіллі було майже все село, проте в ресторані, якій вигадав Міран... Реййан та Еда зайшли до туалету, Реййан було погано.
-Не можу. Я.. мені все нагадує про нього.
-Реййан, ти вже одружена! Забудь його і живи далі!
-Я не можу... просто кожен куток тут нагадує його, і мені тепер не серце болить, я тепер ненавиджу його. Я.. я, не знаю. Може знайти його?
-Навіть не думай!
-Ні, просто... висказати йому все в очі. Я хочу побачити його реакцію.
-Угу, він пошле тебе або... йому буде все одно, і я знову буду заспокоювати тебе. Так?
-Еда, ти не розумієш. Ми не розлучилися, ми просто... 
-Не зійшлися характерами. Реййан, в тебе вже є сім'я. Дітей скоро народиш! Будеш жити з Азатом не гірше ніж з Міраном. Ви мабуть ще багатіше станете. 
-Я з тобою згодна. Проте...
-Що?
-Я вийшла заміж за некоханого. Чи зможемо ми стати сім'єю?
-Станете. Я навіть впевнена. Як психолог кажу тобі.
-Все. -Реййан витерла сльози. -Ти йди. Я ще сходжу до туалету.
-Не плакатимеш?
-Ні. Йди. Дякую тобі.
-Немає за що. Йду. -вона вийшла. Реййан подумала.
-Народжу, народжу багато дітей Азату. -вона згадала...
*-Народиш мені донечку. -промовив Міран, коли вони сиділи і дивилися кіно.
-Чому саме донечку?
-Тому що я так хочу.
-А, ти так хочеш.. а я не хочу. 
-Як це не хочеш? А потім сина.
-Ні, якщо сина, то спершу він.
-Чого б це?
-Бо він має бути старшим, щоб захищав сестричку.
-Що за стереотипи? Першою буде донечка.
-А якщо дві? Двійнята?
-Та хоч десятеро! Я маю гроші, щоб їх виростити.
-А про мене ти подумав? Народжувати стільки дітей.
-Я теж буду народжувати. -вони засміялися.
-Ага. Ти...
-Чом би і ні? Невже я не можу допомогти коханій? -вони поцілувалися.
-Прямо зараз? -запитала вона, коли відчула його дотик.
-Угу..-промичав він і ліг на неї. *
Реййан протерла обличчя, ніби стираючи це з пам'яті.
-Немає. Мірана немає! Кохання немає! Азат є, майбутнє є. -вона вийшла і підійшла до Азата.
-Любий, я втомилася. Їдемо додому.
-Гаразд, я зараз попереджу всіх. 
-Угу. -він відійшов. Реййан вийшла на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям. Раптом вдалечині помітила знайомий силует, він їй когось нагадував. Той силует, як побачив, що вона його помітила, відразу зник. Реййан захотіла підійти ближче, раптом Азат її окликнув.
-Реййан, їдемо!
-Так, йду. -вона забула про це і сіла в машину. Може всяке привидитись. Приїхали вони до квартири, піднялись на третій поверх, зайшли до орендованої квартири. Реййан впала на ліжко. Тут була одна кімната, кухня і ванна з балконом. Азат допоміг їй зняти сукню. 
-Лягаємо спати?
-Угу. Я тільки в душ.
-Гаразд. -він ліг перший, вона потім приєдналася. Раптом Реййан попросила його, обійняти себе. Так вони і заснули.