Доля погралася мною.

Ми- сім'я?

Сьогодні вранці Міран відвіз Мелек до садка. В дорозі Міран помітив сумну Мелек.
-Сонечко, що з тобою?
-Нічого. Просто задумалася.
-Про що?
-Фатьмі тато купив лялькову кухню. Я теж її хотіла від тата. А ти подарував мені ляльковій будинок.
-Ти не хочеш цього будинку?
-Ні, я рада. Та чи повірить вона мені? Вона завжди хвалилася, що в неї крутий тато.
-А хто її тато?
-Якийсь там бізнесмен.
-Ага. Ну знай доню, тепер ти на висоті. Твій тато міліонер! А скоро стане міліардером.
-А це вище ніж бізнесмен?
-На багато! Тому підніми носа, і нехай всі знають, що ти донька Мірана Асланбея! -вона посміхнувся. Вони приїхали. Він завів її і поцілував в щічку. Потім поїхав.
До неї підійшла Фатьма.
-Привіт. А хто це був?
-Привіт, мій тато.
-Хто?! -вона засміялася. -В тебе ж немає тата... Не сміши. Це новий водій твоєї мами?
-Ні, тато! Міран Асланбей! Він навіть вище за твого тата!
-Не бреши! Нікого не п'є вищого за мого тата! Брехуха!
-Що?!!!- до них підійшла вихователька .
-Дівчатка, ходімо. Час вже починати наше зайняття.
Вони зайшли до приміщення.
Міран тим часом готував для Реййан сюрприз, доки та працювала. Раптом вона йому зателефонувала.
-Вона, що так швидко зі всім впоралась? - запитав він у Фират і відповів.
-Так, кохана.
-Міран, швидко їдь в садок! Я вже їду.
-Навіщо? Що сталося?!
-Мелек побилася. Швидко!
-Їду! -Міран кинувся в машину. Фират нічого не поняв. Та продовжив готування. Мірна приїхав до садку, вони зустрілися там з Реййан. Разом зайшли. Їх зустріла вихователька.
-Пвні Дефне, що сталося?
-Фатьмі побилася з Мелек. В них там якийсь конфлікт був, я не змогла його зупинити і ось.
-Що з Мелек? - запитав Міран.
-З нею все добре. А ось з Фатьмою... Не все. Волосся трішки вирвано, рука болить. І ще це... Мелек її в кашу окунула.
-Моя Мелек?! - Реййан була дуже здивована. А Міран навпаки посміхався. Прибігли двоє людей. Батьки Фатьми.
-А ось і пані Зейнеп і пан Альп.
-Ваша донька побила нашу донечку.
-І це крутий бізнесмен?! Та..
-Міран! Пробачте, ми ... Не знаю навіть...
-Реййан, не вибачайся. Мелек заступилася за себе. Фатьма її ображала.
-Хто?! Наша донечка?! Альп, ти чув?! Так, ми негайно заяви о на вас в поліцію! У вас росте маленька  злодійка!
-Спробуйте. І тоді один мій дзвінок і ваш чоловік залишиться без бізнесу.
-Ви нам погрожуєте?!
-Попереджую! Міран Асланбей. Може чули про такого?
-Не чула!
-Зейнеп..- захвилювався Альп.- Ми заберемо свою доньку і розійдемося як човни у морі. -він зайшов і забрав Фатьму. Зейнеп пожаліла її і пішла.
-Міран!!
-А що?! Ця хвойда ображала нашу Мелек. Я не міг мовчати!
-За язиком дивися! Мелек, йди до мене! -вона підійшла. -Що це було?! На дівчині живого місця немає!!
-Вона казала, що в мене немає тата, що я брешу. І що тато ніхто пред їх татом. А перед садком, тато сказав, що він вище всіх тут. І я повинна залерти носа.
-Міран!!!
-Я казав, підняти носа. А як так, я не правий?!
-Поговоримо вдома! -вона була дуже зла. Забрала Мелек і поїхала на своїй машині, Міран наздоганяв її. Вдома Реййан посадила їх перед собою і виховувала.
-Міран, чому ти їх вчиш?! Що в неї є тато, який за неї буде все вирішувати?! Мелек, такого не буде! Ти повинна відповідати за свої вчинки! І запам'ятай, якщо тебе ображають, звинувачують, найкращий спосіб говорити. А такій як цій Фатьму, на неї просто не зважати! Вона тобі просто заздрила. Тому так казала, але тепер виходить винна ти! Бо саме ти зробила її жертвою! Йди до кімнати і подумай!
-Добре матусю... -вона пішла.
-Тепер ти!
-Реййан, чого ти така зла?
-Так тому що один вчить дитину безглуздям! А інша руки розпускає? А ще перший рота відкриває!
-Тобто ти вважаєш, що я мав там стояти і слухати як ображають тебе, Мелек, і мене!!?? Ти так вважаєш?!
-А навіщо відразу погрожувати?! Що за тип?!
-Ну пробачте, пані Реййан, зеки по іншому не говорять!
-О, почалося!
-Реййан, заспокойся! Давай не будемо сваритися! Я не хочу.
- Я також не хочу.
-Тому послухай мене. - він підійшов до неї і взяв за плечі. - Я не дозволю нікому вас образити! Зрозуміла?!
-Але ...
-Реййан! Ти мене зрозуміла?! Чи ти не згодна?!
-Згодна...
-Супер! Тепер.. -він подивився на годинник.- нам час. Поїхали!
-Куди?
-Куди завезу! -Він взяв її за руку.
-А Мелек?
-Про неї подумають.
-Хто?
-Без питань. Їдь тихо!
Вони приїхали на гарне місце.

-Міран?
-Сідай.
Вони сіли. Їм налили вино.
-Реййан, ти для мене... Найважливіша, що ж в цьому світі. Моя доля несправедлива зі мною, і ти попала під цей удар. Ми стільки разів розлучалися. Але знов і знов зустрічалися. Ми... Досі кохаємо одне одного! Так?
-Так.
-Тоді, чому б нам не жити спокійно? В нас ж дитинка, чудова дитинка! Донечка... А скоро і син буде. -Вона посміхнулася. -Тому, я пропоную своїй коханій, рідній, вродливій дівчині стати моєю дружиною. -Реййан ніби перелякалася, коли побачила перед собою Мірана на колінах з обручкою в руках.

Її очі помаленьку наповнюватися сльозами.
-Міран.. я..
-Ти не хочеш?!
-Я не знаю... Я чомусь боюся.
-Чому? Ти не віриш мені?
-Вірю. І хочу бути з тобою, і хочу мати вл тебе дітей, а ось одруження...
-Я не розумію, чого ти його так боїшся?
-Не знаю. Міран... Давай поживемо так. Деякий час... А потім може... Ну не знаю... Не ображайся тільки. Міран!- він встав і відійшов від неї, розвернувся і хотів піти. Подумав і повернувся. Підняв її і силою одягнув цю каблучку на її палець .
-А мені все одно. Я кохаю тебе і хочу бути з тобою! Що хочеш ти мене не цікавить! Ти зараз стала моєю нареченою! І скоро станеш дружиною! Зрозуміла?! Реййан Асланбей!
-Я кохаю тебе! - вона поцілувала його.
-От! А то боюся... Не хочу.. - він підняв її і почав крутити.
-Я кажу тобі, так!!!
-Ще раз!
-Та-ак!!!
Він зупинився і міцно поцілував її.
-Ти будеш моєю! Ми сім'я! Чуєш?!
В цей час прибігла Мелек.
-Ура!!! Мама і тато разом!!
Вони обійняли її.
-Ми сім'я! - підтвердила Реййан. Вони взялися за руки. І посміхнулися.