Доля погралася мною.

Гра для тебе.

Реййан грає на піаніно цю мелодію, Міран проходячи повз, почув, заглянув і почав насолоджуватись. Після закінчення, Міран зайшов і почав аплодувати. Реййаг злякалася.
-Ти налякав мене!
-І чим же?
-Не важливо. 
-В тебе гарно виходить.
-Що саме?
-Закохувати в себе. Я думаю, чого все село за тобою бігає. Одним ти будуєш будинок, іншим приваблюєш своє красою, а таких як я, приваблюєш своїми талантами.
-Не смій в мене закохуватися, зрадиш коханій.-Підколола його дівчина.
-Дівчина синьоока, ти погано мене знаєш. А можна мені?
-Ти вмієш?
-Зараз побачимо.
Реййан встала, Міран сів.
-Так, що тут в нас. -Почав перебирати ноти і заграв. -До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до!
-Браво! Тепер встань. Зламаєш.
-А тепер слухай і вчись!

-Вау. Круто.-із захопленням промовила Реййан.
-Просто "круто"?- засмутився хлопець.
-Гарно!
-От так!
-Навчиш мене грати її?
-Це дуже тяжко вчити. Краще іншу будемо вчити?
-Яку?
-Ходи, покажу.
-Зараз принесу стілець.
-Навіщо? Сідай на коліно.
-Ага, зараз.
-Та не бійся, мені боляче не буде. Ти легка, мов пір'їнка. Тим паче мені буде легше вчити.
-Ну добре.
Реййан сіла.
-Я ж казав, пір'їнка.-Реййан посміхнулася.
Два дні вони сиділи за піаніно і Міран вчив Реййан. В перервах вони пили чай та розповідали, де і як вчилися грати на піаніно. Нарешті прийшов той день, коли Реййан вперше заграє сама.
-Сідай. Побачимо який з мене вчитель.
-Чесно, ніякий
-Угу. Я своїм конкурентам не вірю. Давай!

-О, молодець!
-Дякую.
-Ти досі вважаєш, що я поганий вчитель?
-Ні.
-Тоді цілуємо вчителя.
-Ага. Куди?
-Можна в щічку?
-Давай відразу в губи. А краще відразу в ліжко.
-Та я чесно кажу.
-Їдь до міста і нехай там тебе цілує твоя наречена.
-Ревнуєш...
-Та не ревную!
Міран підійшов до неї і обійняв за талію.
-Якби не ревнувала, тобі було б все одне на неї.
-А тобі подобається коли я ревную?
-Дуже.
-Ну тоді думай так і надалі. А від мене відчепись.-Реййан штовхнула його, але це не допомогло.
-Скажи мені, які я в тебе ще таланти дізнаюся?-шепотів він її прямо в обличчя. Реййан мовчала, бо не знала, що відповісти.
-М?
-Вміння відшивати хлопців, які чиплаються!-крикнула вона йому в губи.
-Ну хоч обіймеш?
-Обійняти?
-Так.
-Гаразд.-Реййан обійняла його, він її. Вони засміялися.
-Все?-запитала Реййан.
-Так. Дякую за таку честь.
-Будь ласка.
Їхні очі зустрілися і вони засміялися мов божевільні.