Доля погралася мною.

Ці слова...

Міран та Реййан як завжди працюють (по іншому ніяк..)
-Реййан, ти дуже дивна.
-Чому це?
-Я чекаю від тебе відповіді вже скільки днів. Скільки ще чекати?
-Коли вирішу.
-Скажи чесно, ти просто мстиш мені.
-За що?
-Ми чудово знаємо за що.
-За вашу поведінку чи за мій згаяний час?
-Яку поведінку?!
-Ха. Не важливо. 
-Реййан, давай не грати. Нам треба поговорити.
-Про що?
-Не хочеш...
-Не хочу. Ж тобою не хочу. Я хочу працювати.
-Знаєте, пані Реййан, я вважав вас порядною жінкою. А ви..
-В чому моя не порядність?
-В тому, що ти втікаєш від відповіді. Ти розумієш, що мені потрібен цей продаж?! І ти повинна погодитися.
-А якщо, ні?! То що?! Ти вб'єш мене?! Згвалтуєш?! Посядеш в тюрягу?! Що?!
-Повір мені, пошкодуєш!
-Це погроза?!
-Попередження.
-Покидьок! Ненавиджу! Де ти взявся на мою голову?!
-Погоджуюся, це твоя масштабна помилка. Та ти не думай, що я не шкодую, що зустрів тебе.
-Шкодуєш...
-Так. Але, що поробиш?! Ти стала моєю, тому ніяк ми не можемо розлучитися.
-Коли я встигла стати твоєю!?
-Коли лягла під мене.
-Не верзи дурниць, як так, то тепер я Азатова.
-Ні, рідненька. Я зняв з тебе незайманість!(девственость)
-Козел! - крикнула вона і пішла. Він посміхнувся. І побіг за нею.
-Від правди не втікають. - вони бігли, цей за нею, а та від нього.
-А я не від правди втікаю, а від божевільного ман'яка! Тобі подобається гвалтувати жінок, знущатися над ними. А, що таке кохання ти ніколи не знав!
-Що означає не знав?! - він зупинив її. -Вашу думку будь ласка точніше.
-Точніше? Гаразд. Ти користуєшся жінками, а коли вони тобі набридають, ти знущаєшся з них. Гвалтуєш, ображаєш, граєшся, сядеш до тюряги. Тобі це подобається. Це твій тип! Недаремно тебе в тюрягу запороли!
-Шо ти сказала?!-злість у Мірана наростала.
-Що чув! Ти останній покидьок! Козел!
-Попереджкю, ти переходиш межі!
-Ти ублюдок! -Міран замахнувся рукою. Та вчасно зупинився.
-Ненавилжу тебе...- промовила вона і вийшла.
Міран був сам від себе в щоці. Але ці слова, вони переходили межі.