Доля погралася мною.

Моя маленька Асланбейка...

Міран та Реййан спали в обіймах. Реййан прокинулася від теплих сонячних променів. Вона навіть не відразу зрозуміла, що спить не одна. Коли вона до нього обернулася, почала його розглядати. Він раптом поворохнувся і ліг на спину. Вона продовжила його розглядати.
-Довго розглядатимеш? -вона посміхнулася.
-А ти не спиш?..
-Не сплю. -він відкрив одне око і повернувся до неї.
-Доброго ранку.
-Угу. І тобі.
-Треба вставати.
-Ні.. не треба.
-Як це так?
-У нас сьогодні вихідний.
-А сніданок?
-А сніданок потім... ну май совість.
-Чого б це?
-Я так довго чекав цього моменту, а ти хочеш втекти.
-Я не хочу втекти. До речі, як це довго? А хто казав, що я в не його смаку?..М?
-А хто казав, що ненавидить мене?.. М? "Я хочу тебе"... -реййан засміялася.
-Ну...
-Тобто ти вчора хотіла почути від мене, що я тебе кохаю?
-Угу.
-Ну ось почула?
-Ні, до речі.
-Ні?
-Ні.
-Тоді слухай. -він прошепотів їй на вушко.
-Я кохаю тебе. -вона посміхнулася. А він натомість накинувся на неї.
-Міран...
-Мовчки..-поцілував її. Він почав торкатися її, потім перейшов губами до шиї, потім нижче, нижче. Реййан стогнала. Не ставши тягнути, Міран увійшов в неї, вона вчепилася своїми нігтями йому в спину.
-Ай, Реййан!
-Нічого страшного ..а!
-Ну ти зараз отримаєш, моя маленька Асланбейка!
-Хто? А! Мм.. ще! -реййан не стала привертати увагу на це.
Після двохчасового адреналіну і задоволення, вони ледве- ледве дихали.
-Ти божевільний!
-А ти? Вся спина болить..м..
-Не треба було мене доводити до такого стану. Все, я встаю.
-Куди? -він знову кинув її.
-Міран!
-Я знову хочу тебе. -вона засміялася.
-І я.
-Ах ти.. -він поцілував її в губи легким поцілунком. -ти не уявляєш...- почав він шепотіти. -як ти мене заводиш, як я хочу тебе кожну хвилину, як і кохаю тебе, наскільки хочу тебе цілувати, обіймати... -він пристрасно цілує кожну частинку її обличчя. І в цей час проводить носом по її щічках.  - Наскільки я хочу бути з тобою... - реййан дуже сильно подобалися його слова( а кому ж такі слова не сподобаються, особливо коли вони виходить із самого серця). -Ти заворожила мене.
-Я не ти.. скажу просто. Я кохаю тебе. -промовила Рейан і накинулася на нього.
-Реййан?!..-він не зрозумів.
-Тепер я на горі. -і поцілувала його. Він був в щоці. Цей раз був особливим, був дуже вульгарним... після кінцю, реййан впала на ліжко. Міран був шокованим.
-Реййан, ти в мене.. фух... ти виявляється навіть дуже вульгарна...
-Я?!
-А хто?... фух.. навіть я собі такого не дозволяв.
-Справді? А тягнути мене за волосся? А?
-Ну це ж було вночі, і не так вульгарно, як зараз...
-Тобі не сподобалося?
-Ти що! Навіть дуже!
-Тому мовчи! Відвернись!
-Навіщо? Ой, Реййан навіть не починай цю пісню. Я тебе вже бачив чотири рази. Ні, п'ять. Я забув той раз.
-Одне діло, коли рушник падає, чи під час цього, а інше ходити перед тобою голою.
-Давай, давай! Не соромся!
-Ця.. оф.. де твоя сорочка?
-Навіщо тобі?
-Хочу одягнути. -міран посміхнувся, бо вона була повністю гола.
-Не дивись так прямо! 
-Я не знаю.-він відвів погляд.
-Оф... -вона почала шукати, а Міран в цей час заводився. 
-Он там, за кріслом. Одягай швидше. -реййан одягнула. Міран не витримав, підійшов і взяв її на плече.
-Агов!
-Ходімо, маленька. -він виніс її.
-Ти куди?
-До себе.
-Навіщо?
-Там вже ліжко м'яте, я хочу в холодному... -він кинув її на ліжко і почав знімати свою сорочку.
-Ти від мене сьогодні відчепися?.. -вона сміялася.
-Тільки тоді, коли нарешті настане ніч, а завтра вже не зможу, бо йду на роботу.ОФ! -він крикнув, бо дуже багато гудзиків на сорочці, він її порвав.
-Ага, а як я вчора тебе роздягала.
-Як хочеш?
-М'яко і ніжно...
-Ніжно?.. -він на неї подивився так харизматично.
-Угу.
-Ну тоді лягай. -вона послухалася. Він взяв ніжно її ніжки і почав їх цілувати і облизувати. Так само зробив з руками... і нарешті дійшов до шиї, де зробив декілька засосів, вкусив її вухо і увійшов. 
Після Реййан стояла біля шафи і думала, що одягнути.
-А яку можна?
-Тобі можна будь- яку. -вона посміхнулася і дістала чорну, а за цієї сорочкою щось пало, коли вона піднянла її, побачила своб синю нічну сорочку.
-А я думала, де вона ділася... ти її вкрав?! -
-А як ти гадала? Що я поїду і забуду про тебе? 
-Тобто ти її взяв на згадку про мене?
-Угу. Кожен вечір вдихав твій запах.. а тепер можу не тільки запах вдихати, і ще дещо... -він прикрив очі, бо сказав це вульгарно.
-Оф, Міран! Тоді я одягну її.
-Як хочеш. -вона одягнулася.
-Реййан... -він окликнув її.
-М?
-Йди сюди! -наказав він їй.
-Ні, дай перерву!
-Ходи!
-Оф... -вона прибігла до нього і впала на нього. Ніжно поцілувала і сказала:
-Навіть не віриться, що я тебе цілую.
-Мені також не віриться, що я можу зробити так... -він опустив свою руку їй за сідниці і притулив її до себе. Вона посміхнулася і почала знімати з себе сорочку.
-Ти просила перерву..
-Я передумала..
Після вони солодко лягли спати. Міран з самого ранку хоче її усипити, щоб самому приготувати сніданок. Ніяк не виходить. Тут вже вийшло. Він дочекався, коли вона засне і вийшов на кухню. Він накинув на себе джинси, одягнув фартух і почав готувати млинці. В цей час думаючи:
*Вітаю тебе, Міран! Ти нарешті маєш її, нарешті можеш їй сказати, що кохаєш, нарешті можеш поцілувати. *
Після приніс їй сніданок, вона відкрила очі від його поцілунку в плече.
-Міран! Я хотіла... -промовила вона образливо, коли побачила підніс із сніданком.
-Ну не ображайся. Я хотів давно це зробити. Давніше за тебе. Смачного! -він поставив підніс їй на коліна.
-Дякую. Так смачно...
-Оціни. -вона покуштувала.
-Мм.. 100 із 10! -міран засміявся.
-Я ж повинен відповідати своїй дівчині, якщо вона готує смачно, і я повинен.
-Угу.. -вона раптом зупинилася.
-Що? -міран злякався.
-Це виходить...я вже спала з тобою шість разів?! -міран почав рахувати. 
-Так. -підтвердив він.
-Я спала з тим, хто до мене чиплявся. -міран посміхнувся.
-Коли це?
-З тим, хто насильно мене поцілував посеред двору, з тим кого ненавидила, і з тим у кого жила?!
-І з тим, хто заплатив за твоє навчання.. виходить так.
-Оф, що я наробила?!- Реййан взялась за голову.
-Тільки не кажи, що жалкуєш. -міран сміється.
-Ой, ой, ой... обто я твоя дівчина?
-Ти не проста моя дівчина, ти моя! Моя! Тільки МОЯ!
-Оф... а ти... тільки мій..
-Я тільки твій. Назавжди! -він забрав підніс і поцілував її, вона лягла, а він на неї. ...
-Все... я більше не можу.. -ледве сказала реййан.
-А мені подобається.. сім разів вже.. фух! -видихнув міран.
-Ні, все. Треба вставати.
-Вставай.
-Відвернись!
-Тут вже згоден. -він відвернувся і закрив очі. Вона в цей час одягнулася.
-Все, одягайся.
-А в душ?
-Ні, я потім.
-А я зараз. -він пішов в душ. Реййан вирішила прибрати на кухні. За пів години зайшов Міран.
-Так, Асланбей, слухай мене уважно.
-Слухаю, пані Асланбей.
-Ні, ні.. не заходь далеко. Пам'ятаєш? Ніякого одруження і ніяких дітей.
-Ха, мені це подобається. Нагадай скільки разів ми цим займалися? Ми береглися? -реййан задумалася.
-Я в душ!-вона побігла. Він зупинив її.
-Не бійся, більшість я не закінчував в тобі, пронесе.
-А якщо ні?
-Народиш мені донечку.
-Чому саме її?
-Не знаю. Хочу так.
-Ха. Хоче. Ок, повірю. Пронесе. 
-Ти щось хотіла сказати.
-Так. В нас сьогодні прибирання. Тому тряпку в зуби і з тебе пил і сміття, з мене підлога і посуд.
-Домовилися.
-Я все ж таки в душ сходжу. -міран засміявся. 
-Оф... прибирання. -повторив він.
Весь день вони прибирали, сміялися, і слухали музику. Під вечір впали на ліжко.
-Я не знаю від чого втомилася більше.. від прибирання чи сексу.
-Я хочу проводити з тобою так кожен день. Перша частина дню в ліжку, а потім прибирання з тобою.
-Так не вийде. В тебе робота, в мене інститут.
-На жаль не вийде. Як цю ніч будемо проводити?
-В тебе ці штуки є?
-Є.
-Давай! -він посміхнувся, пішов їх діставати.
-Без "давай". Скажи, як вчора.
-Я хочу тебе! -він посміхнувся і кинув її.
-Ну тоді не кричи... -він накинувся на неї. Він вкусив її за губу.
-мм..
-Тихо... тихо.. моя маленька Асланбейка!
-Шадоглу!
-Асланбей!
-Ніколи...
-Побачимо. -він різко увійшов.
-Міран!
-Що?..
-Рано..
-Не рано. -він знову увійшов.
-А! Мммм.. ще!
Так ще декілька поштовхів  і вони більше не змогли.
-Фух.. -видихнула реййан.
-Ти в мені всю енергію сьогодні вичерпала. -вона засміялася. Він обійняв її.
-Надобраніч, моя маленька Асланбейка.
-Оф, Міран! ОФ!
-Угу... спи.