Доля погралася мною.

Навіщо я сюди приїхав?

Рано вранці Міран їхав в машині, йому зателефонував Фират, він увімкнув на голосну і сказав.
-Привіт, чому телефонуєш?
-Запитати.
-Давай.
-Що робити з дев'ятим проектом?
-З новими партнерами? Чи з самим проектом?
-З партнерами.
-Нічого. Вони не такі головні, тому якщо будуть задирати носа, вижени їх геть!
-Зрозумів. Тепер ти. Доїхав?
-Ні, їду ще.
-А чому так довго?
-Пробка була.
-Ясно. Ти не жалкуєш?
-Ні, а чому мені жалкувати?
-Ну нове місто, нові люди, новий офіс.
-Нове життя.
-Ти не забувай, що їдеш домовлятися про купівлю, а не жити. Чи ти там збираєшся все життя бути?
-Я над цим думав.
-Ти, що збожеволів?!
-А, що? Фират, я втомився від міста, від цих дівчат, від стосунків, від всього. 
-Я зрозумів. Ти вирішив від лікарів втекти. Не вийде!
-Ні, від них я точно не втікаю. Тим паче Мардин не таке вже глухе місто. Там теж є лікарі.
-Та там чудове місто! Я сам би поїхав, але ж ти знаєш, що Ебру вагітна.
-От і займайся своєю дружиною, а від мене відчепись.
-Це так другові ти? Я його лікував, знайшов, терпів, витаскував з бід, від депресії лікував, ах ти!
-Не ображайся. Я дякую тобі за все, але така розмова не по телефону.
-Будь ласка. До речі бачив сьогодні твою, через дорогу переходила, я стояв на пішоході.
-І що вона?
-Була зі своїм новим хлопцем.
-Я за неї радий.
-Я бачу в цьому питанні, твоє серце вже холодне.
-Воно стало холодним, ще п'ять років тому. Назавжди. Просто втратив пам'ять і забув про це.
-Все, навіть дуже добре, що ти тепер з нами.
-Фират, я під'їжаю. Потім зателефоную.
-Ок, гарного дня!
-І тобі.
Міран вимкнув і тяжко видихнув. В цей час він в'їжав до чудового міста Мардин.
В чудовому місті, де багато стародавніх архітектур, жила маленька сім'я, проте затишна. В такому чудовому будинку.

Жінка мила посуд після сніданку, чоловік грався з дитиною.
-Мелек, мамі не хочеш допомогти?
-Мама сказала їй не заважати.
-Правдо, мамо?
-Так. Грайтесь там тихо.
-Мелек, в дит. садок збираєшся?
-Точно! Йду.
Азат підійшов до Реййан.
-Чому ти така сумна?
-Та нічого, я мріяла про велику кар'єру. Я її здобула. А зараз хочу мати свій бізнес, свою компанію. А цей старий.. це відпускає мене. Кожен раз каже: ще один проект. І вже на даний момент це десятий проект.
-Знову якийсь?
-Так. Навіть їхати не хочу.
-Тоді після цього проекту, йди і не оглядайся. Він буде ювілейний. -засміявся Азат.
-Тобі смішно. А мені набридло, робити великі проекти, під чужим іменем. 
-Реййан, припини, рідна. Все добре. Всі обов'язково дізнаються, хто така Реййан Аксой!Чуєш?-він поцілував її в щічку.
-Так. -вона посміхнулася. -Дякую, за підтримку. Я поїду. Ти відвезеш Мелек в садок?
-Звісно.
-Нашу умову пам'ятаєш.
-Не нагадуй мені її кожен день, я тебе прошу..
-Вибач. Ок, я побігла.
-Вдачі!
-Дякую.
Азат пішов на гору. Реййан відправилася до офісу. Їхавши, вона раптом згадала.
* Міран та Реййан сидять за столом. Один працює, інша вчиться.
-Міран..
-Що?
-Я втомилася. Не хочу! Архітектор це не моя професія! -вона розлютилася, він посміхнувся і підійшов до неї.
-Ти мене сьогодні розлютиш. В який раз підходжу.
-Я тебе не просила.
-Ну все. Дай подивлюсь. -він почав дивитися. -Ти все знаєш, ти просто втомилася.
-Я тільки почала, як можна було втомитися.
-Я звісно не Еда, не супер психолог, але знаю. Що сьогодні в тебе було багато емоцій, інститут, ось ти і втомилася. Потім прибрала кожну пилючку, звісно, тобі тяжко.
-Не треба смітити! Я не буду прибирати..
-Оф. Дай сюди. -він написав їй підказку.
-А! Точно. -далі вона продовжила сама. Він сів на місце.
-Не моя професія, як це не твоя?! Завдяки цій професії, ми будемо працювати в одній компанії.
-Тобто?
-Хотів потім, ок. Я думав, взяти тебе до себе, як на практику. А потім ти вже зробиш свою компанію, і ми будемо конкурентами. -реййан посміхнулася. 
-Домовилися. Але...
-Що "але"?
-Я сама на все зароблятиму.
-Звісно сама. Я просто зарплату тобі платитиму велику, і як твій чоловік просто даватиму, а потім на день народження, і так сама.
-Який хитрий...
-Не хитріше за тебе. -вони засміялися.*
Реййан закрила очі, чому знову його згадує.
-Реййан, забудь його. Він же ніхто! Чому ти знову згадала його?! Оф...
Раптом вона відкриває очі і розуміє, що летить прямо на машину, різко звернула і затормозила. Все життя пробігла перед очима. Розуміючи, що зараз вона отримає від водія цієї машини. Заспокоївшись, вона вирішила вийти. 
Міран був готовий розірвати цю водійку.
-Ти взагалі бачиш, куди летиш?! -коли він побачив Реййан, а та його, вони заклякли.
-Пробач, я.. -вона досі була налякана.
-Де ж ти берешся на мою голову?!.. -промовив в голос сам собі він.
-Будемо поліцію викликати?
-Ти помираєш?!
-Ні..
-Я теж живий, тому їду геть звідси. -він помітив каблучку на її пальці. 
-Тоді я також їду, бо запізнююся.
-Щасливої дороги! -закричав Міран і поїхав. Після того як її перетрусило, вона сіла і також поїхала.
Коли їхав, згадав цю ситуацію.
-Оф, тільки забув, знову ти! Це проклін чищо?!
Міран приїхав і піднявся на другий поверх. Цей офіс він оцінив на 5 із 10. Його звісно, краще. Всі дівчата стріляли очима на нього. Його це бісило. Він зайшов до кабінету головного. 
-Доброго ранку, пан Акин.
-Доброго. Як ви доїхали?
-Нормально.
-В мене для вас відразу чудова пропозиція.
-Слухаю. -міран сів.
-В мене є один чоловічок, який чудово розуміється у вашій справі, для нього це справа хвилини. Тому пропоную вам попрацювати з ним, тоді вирішимо, чи варто нам працювати.
-Я з радістю з вами попрацюю. Проте пізніше, я б хотів викупити ваш офіс.
-Тобто?
-Я хочу зробити тут свою долю. Компанії "АсланКом".
-Ех, пропозиція звісно чудова. А, що мені за це?
-Пенсія і гарні гроші. Навіть життя за кордоном.
-Цікаво. Ви хочете закінчити мою справу, і почати тут свою? Правильно?
-Я б не так сказав. Скоріше, ви поступитесь новій, цікавій та популярній компанії.
-А як же люди? Вони залишаться без роботи.
-Ті, хто хочуть працювати, будуть. Ті, хто ні, звісно залишуться без неї. -міран взяв папір та ручку і написав ціну, яку готовий дати за цей офіс, з восьма нулями і долар. Побачивши цю ціну, чоловік посміхнувся.
-Я згоден, проте з однією умовою.
-Слухаю.
-Той чоловічок, про якого я вам казав.
-Угу.
-Він тут не останній, якщо він погодиться, я продам вам свій офіс.
-Тобто мені потрібен, дозвіл його?
-Так. Якщо він погодиться, я вам відразу все продам. Тільки про гроші йому не кажіть. Особливо таку суму. -міран посміхнувся.
-Звісно. Все собі. Я не проти. І де він? -до кабінету постукали.
-Так! -зайшла жінка.
-А ось і він! Ну вірніше, вона, проте дуже талановита! -він підійшов до неї. Міран глянув на неї і закляк.
-Пані Реййан.
-Акин бей, я ж просила.-вона не помічала Мірана.
-Так, вона не любить, коли я її називаю, пані. Реййан, проходь, сідай. -Помітивши його, вони довго на одне одного дивилися. Потім опустивши голову реййан, сіла, майже напроти Мірана.
-І це ваша не остання людина?
-Я розумію вас, пане Міран. Коли я брав її на роботу, також не вірив, проте вона була впертою. А зараз, найкращі проекти, з її рук. -він взяв її руку і поцілував. Вона посміхнулася. Міран знову помітив каблучку. І відвів погляд.
-Як вас, нагадайте.
-Пані Реййан. -промовила Реййан з гордістю. -А вас?
-Міран. Міран Аслабней.
-Приємно, Міран Асланбей.
-Можна сказати і мені, пані Реййан. -вони дивилися одне на одного із злістю.
-Реййан в нас молодець! Бачу, вчитель в неї був найкращим!
-Вчитель?-здивувався міран.- Мабуть правда. У вас був найвідоміший вчитель.
-Ні, помиляєтесь. Простенький і поганий, як людина.
-Справді? Тоді і учениця такою повинна бути.
-Я сама все досягла.
-Сама?-здивувався Міран.
-Так.- вперто наголосила вона.
-Тоді ви велика молодець! -акин не розумів, що відбувається.
-Реййан, це наш партнер. Ми домовилися з ним про супер проект. Ну звісно, саме ти цим займешся.
-Я про це хотіла поговорити з вами.
-Відмов не приймаю.
-Я не хотіла відмовлятися, я..
-Ось і добре. -реййан розлютилася. -Тому бажаю вам успіху. Тут всі подробиці. А в мене.. справи. До зустрічі! -він вийшов. Міран почав переглядати папку, яку він передав.
-Що ти тут робиш?!- зі злістю запитала Реййан.
-Партнер, а що? Я тобі заважаю?
-Не хочу працювати з тобою!
-Зі своїм вчителем не хочеш? Як так?! І, що ти там казала? Все сама?
-Так. Сама.
-Нагадай, де ти була б зараз, якби я не заплатив за твоє навчання?!
-Я вже відпрацювала борг. Попрошу минуле не згадувати.
-Не згадуємо, класна каблучка! -він продовжив читати. Реййан посміхнулася.
-Так, каблучка гарна.
-Надягнула, щоб менше кавалерів було?
-Ні, уявляєш, я одружена. І в мене навіть дитина є.
-Не сміши мене. Ти ж ніколи не погодишся народжувати. Я добре тебе знаю.
-Так, але коли зустріла своє справжнє кохання, то готова народити йому хоч десетеро! -вона вкусила його.
-І хто ж він?! -він нервував.
-Азат. -міран засміявся.
-Хто? Пробач, не вірю.
-Не віриш? Тоді в знак нашого партнерства я ласкаво прошу тебе завтра до мене в гості. Будуть і інші гості.
-Завтра... Знаю. Завтра одинадцяте. -Реййан здивувалася.
-Ти пам'ятаєш?
-До склероза ще далеко. А в житті чомусь погане так просто не забувається.
-Ясно. Прийдеш? Побачиш мого чоловіка і дитину.
-Прийду. Тільки не наймай спеціально якусь дитину і не клич Азата.
-Я не ти. Я не граю з людьми. О сьомій. До завтра! -вона взяла копію договору і проекта та вийшла. Міран розлютувався.
Міран ввечері в отелі. Телефонує по скайпу Фирату.
-Привіт.
-Ну що ти там? Розібрався з партнерами? -сказав і помочив губи пивом.
-Ти, що п'єш?
-Це безалкогольне.
-Яка різниця? Тобі не можна пити?
-Ще раз повторюю. Тут немає алкоголю. Тим паче в мене є привід.
-Який?
-Зустрів колишню. Ти до речі мені треба до завтрашнього вечора.
-Навіщо? Яку колишню?
-Кажу. Зараз вмикай мізки свої. Завтра в неї день народження, я йду, тільки, щоб впевнитися, що вона одружилася з Азатом і народила дитину.
-Реййан?! Де ти її зустрів?
-Уявляєш, ми з нею партнери.
-Стоп, ти начебто їхав викупити офіс. Партнерство.. навіщо?!
-Наша розмова з Акином так і починалася. Він погодився, але поставив умову.
-Яку ще умову? Йому такі гроші платять!
-Він сказав, що одна людина повинна дати дозвіл на це. Спочатку я не знав, хто це. А потім з'ясувалося, що це Реййан.
-Ага, а , що вона?
-Я ще не говорив з нею про це.
-Навряд чи вона погодиться. Після всього...
-Куди вона дінеться?! Такі гроші.. хоча, Акин бей просив не говорити про гроші. Тому я думаю, заплатити їй окремо.
-А якщо розповісти про гроші, все ж таки не чужі люди.
-Можна. Розберусь. Так ти їдеш?
-На скільки? День, два?
-Плюс мінус два.
-Ок, їду. Завтра буду десь о п'ятій вечора.
-Чекатиму. Все, Ебру привіт! На добраніч.
-На добраніч.
Міран вимкнув. Пішов в душ.
Реййан прийшла додому, до неї підбігла Мелек і обійняла.
-Мама прийшла!
-Привіт, сонечко. Як ти?
-Все чудово. Я намалювала сьогодні песика, вихователька мене похвалила, і тепер мій малюнок висить на стіні. Я його найкраще намалювала.
-Я бачила. Вона в групу дорослу скинула. Ти в мене молодець.
-Так, вона наша розумничка. -підійшов Азат.
-Я побіжу, вчити алфавіт.
-Ти ще не вивчила?! Мелек, ми з тобою говорили. Тобі вже п'ять років, не знати алфавіт! Як так?
-Я ж вчу... 
-Нічого не знаю! Йди і щоб від зубів скакали, ясно?! -дитина образилася і піднялась на гору.
-Реййан, тихо! Ти чого кричиш на дитину?! Бачу, розмова з Акином пройшла не дуже.
-Вона взагалі не пройшла.
-Тоді ясно. Але дитина в цьому не винна.
-Азате, я не через це зла! Але дуже зла! -вона зайшла на кухню.
-А через, що зла?
-В мене новий партнер. Я запросила його на завтра.
-Чудово. Познайомимося, в чому проблема?
-Це... той покидьок.
-Міран? -здивувався Азат.
-Так. Акин бей геть збожеволів!
-А, що він тут забув?
-Це питання мені теж цікаве. Не задля проекта він сюди припхався! Йому точно щось треба. А ось, що саме...
-Реййан, не хвилюйся. Все буде чудово.
-Як чудово? Я запросила його, щоб позлити. Він не вірив, що в мене є ти, Мелек. А як завтра бути нам?
-Так і будемо. Все буде чудово.
-Не знаю. Я тільки забула все, я почала жити спокійно, дихати по- іншому. Ні... приперся. Ммм...
-Не засмучуйся. Йди в душ, і розслабся.
-Ти правий. Треба... я піду. Їсти є?
-Звісно. Все ж таки твій чоловік працює шеф -поваром. -реййан посміхнулася.
-Найкращий!
-Дякую. Ходи, будемо їсти. І Мелек покличеш, але спокійно.
-Добре. Треба ще вибачитися перед нею.
-Давай.
Реййан прийняла душ, переодягнулася і поглянула на свою каблучку.
-Не дозволю йому зруйнувати своє життя. Не дозволю.