Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Азат підійшов і ніжно її поцілував в губи. Вона посміхнулася. -Готовий? Він скоро приїде. -Я і моя донька готова. А моя дружина? -Готова. Головне, щоб він менше бачив Мелек. -Чому? А, зрозумів. Вона вся в тебе. Характер, не дай нікому. Вона порве його. -реййан засміялася. -Майже. Ти розумієш. -Так. Тоді я піду все перевірю. Якщо не встигну, то я підійду пізніше. -до них підійшла Еда. -Гаразд. -Я вкраду твою дружину. -Навіщо красти? так бери. -він посміхнувся і пішов. -Готова? -Майже. -Проблема? -Я.. не знаю. Ніби -то боюся, ніби- то хвилююся. -Так, в тебе сьогодні день народження. -Угу. Так. А де Мелек? -Вона до себе пішла. Під наглядом твій ангелок. -Все.-реййан приготувалася. -Він приїхав.- Еда помітила його. -Що? -злякалася реййан. -Ні, я не можу. -Реййан.. -Зараз, я.. згадаю погане.. -вона закрила очі і приготувалася. -Тепер готова. -підійшов Азат. -Ходімо. -вона взяла його під руку, вони підійшли до Мірана та Фирата. -Пан Міран, Фират. Ласкаво просимо. -промовила з посмішкою Реййан. -Привіт, ти змінилася. -промовив Фират. -Дякую. Ти також. -Скоро батьком стану. Ебру вагітна. -Справді? Я вітаю вас! -Дякую. -А хто буде? -Дівчинка. -Ми знаємо, що таке мати дівчинку. Головне, щоб вона не пішла в маму, характером.-сказав Азат. -Угу. -Запросите гостей, чи на порозі триматимете? -запитав Міран. -Чому ж? Заходьте. -посміхнулася Реййан. До неї підбігла Мелек. -Мамо! -вона взяла її на руки. -Я намалювала малюнок тобі. З днем народження! -промовила маленька дівчинка. Мірана всього перекособочило. -Дякую, ангелочку! -Вся в тата, я також люблю малювати. -Це твоя донечка? -запитав Фират. -Так. Мій ангел! -вона помітила погляд Мірана. ВІн був злий. -Йди, сонечко до Еди. -Я заведу її. -викликався Азат. -Проходьте, я піду до гостей. -вона пішла. -Йдемо? -запитав Фират. -Так. -поруч йшов офіціант. Міран взяв келих шампанського і випив. -Агов, що ти робиш?! Давно болі не відчував?! -Все одно. Я хочу випити. Ходімо. -Ця, що ти з ним будеш робити?! Реййан підійшла до Еди. -Де вона? -З Азатом пішла. Як ти? -Погано. Він так дивився. -Заспокойся. Краще випий. -Ні. -Як знаєш. -вона промочила губи. Міран та Фират стоять біля столу і п'ють віскі. -Ой, сьогодні будеш мучатися вночі... Міран, припини! -Не можу. Вона має дитину. Не від мене. Ще гірше, доньку. Доньку, Фират! Ту яку я хотів. Проте вона заявляла мені, що ніколи не народить, а тут різко вискочила заміж і народила. -Ти ж забув її, чому тобі не все одно. -Вона зрадила мені, ненавиджу! Ненавиджу її! Ненавиджу того покидька, ненавиджу цю дитину. Мені все одно на неї, давно. Тут справа честі. Зі мною вона навіть про це не думала, а тут... -Реййан зіграла з тобою в злу гру. Але.. -І це було тоді коли я втратив пам'ять... коли я мучився, не пам'ятаючи самого себе, вона зраджувала мені з цим... фу! -Ніби то ти, не привів в дім Зейнеп, коли все згадав. -Зейнеп то інше, це не Реййан. Далеко не вона. -Не бачу різниці. Вона, як Реййан відразу знайшла заміну. -Фират! -Твоє его завелике, згадай як ти сам поводив себе з нею. -Як заслуговувала. Ти взагалі на чий стороні? -На твоїй. -Не видно. -він відійшов. -Ця, і як завжди! Фират винен. Міран помітив Реййан, яка сиділа на дивані з Едою. Вирішив підійти. -Привіт, Еда. -дівчата глянули на нього. -Привіт. -Дозволиш? -запитав він, даючи підказку, щоб вона відійшла. -Добре. -вона встала і пішла. Він сів. -Чого треба? -запитала Реййан. -Похвалити тебе хочу. -Навіть так? -Такий дім, посада, чоловік, дитина. Все це в тебе є. Повірити не можу. -Є, так. І я щаслива. -щаслива... -Уявляєш? І без тебе, твоїх грошей. Якось так вийшло, що я комусь потрібна. -ці слова він промовив, коли Реййан кинула його. -А ти пам'ятаєш всі мої слова? Приємно... -Не всі. Тільки ті, які навчили мене бути такою, як я зараз. -Тобто я продовжую залишатися твоїм вчителем. -він посміхнувся. -Навіщо прийшов? -Похвалити. -Не тільки. Ще щось. -Ти права. Запитати дещо. -Питай. -Як так вийшло, що ти народила? Ти була готова на все, тільки би не народжувати. Як же так? -Так вийшло. Народила. І не жалкую. Бо це дитина від коханого, рідна дитина. -Від коханого? -Так. Який дуже сильно кохає мене. -О! От тут я вірю. А ось те, що ти його... мало. -Твоя справа. А як у вас на особистому фронті? -Все як треба, позбавився від всіх шлюх і спокійно живу. От тільки одна завжди попадається. Ніяк не позбавлюсь. -Що?! -в цей час підійшов Азат. -Кохана, в тебе проблеми? -Ні. Говоримо про проект. А де Мелек? -Я думав в тебе. -Еда сказала, що ти її забрав! -А потім вона забрала. -Хороші батьки.. -промовив Міран і посміхнувся. Азат подивився на нього із злістю, той відповів так само. Реййан підбігла до Еди. -Де Мелек? -Тільки- но тут була. -Як так?! Ти залишила її саму?! -вона вибігла на вулицю. Її почали всі шукати. Міран угарав через це все. Фират допомагав шукати. Раптом Міран помітив її, як вона йшла до лісу. Пішов туди. Наздогнав її і зупинив. -Ти чому втікаєш?! -Як ти знайшов мене? -Побачив. Два рази не запитую! -Чому ти такий злий?! Як мама... тільки Азат добрий. -Чому ти..-його здивувало, що вона назвала його Азатом. -.. неважливо. Мама хвилюється за тебе. Ще раз запитую, чому.. -Бо мама не любить мене. -перебила вона його. -Вона не помічає мої плюси, тільки мінуси... -вона опустила голову. -Вона хоче, щоб я робила тільки те, що їй подобається. Мої інтереси їй зовсім не важливі. -міран згадав свої стосунки з мамою. -Оф, як я тебе розумію. Але втікати це погана ідея. Я знаю твою маму добре, вона любить тебе. А ти вся в татка..-бридко сказав він. -Чого це?.. -Така сама боягузка. Хоча...-він придивився.-.. схожа на маму. Прямо копія. І ніс,і очі, і губи, і волосся... -він оглядав її. -Всі так кажуть...і характером на маму. -міран переключився. -Умова така, ти зараз повертаєшся, і кажеш мамі, що просто далеко відійшла від дому, заблукала. -Вона сваритиме. -Не сваритиме. Я запевнюю тебе. -Не хочу.. -Як тебе там? -Мелек. -Мелек, я Міран. -Угу. -Мама хвилюється. Йдемо. -Добре. -вони вийшли. Реййан побачила їх і підбігла до доньки та сильно обійняла. -Сонечко, ангелочок мій. Ти чому втекла? -Я.. заблукала в лісі. Я не хотіла. -Нічого, пробач мені. За все, я так налякалася. Маленька... -Я люблю тебе. -Знала б ти, як я тебе кохаю... -Мене знайшов Міран. -Скоріш вона мене. -виправив Міран. -Ти, що там робив?! -запитав Азат. -Шукав дитину Реййан. -відповів Міран. -Навіть так? А може це ти її туди потяг?! -За п'ять років мізків взагалі не поповнилося?! -переходили вони на крик. -Тихо!-закричала Реййан. -Моя дитина і так налякана. Ходімо, маленька. -вона взяла її на руки. -Азате, нехай гості йдуть. -Добре. -А ти, їдь геть! -Поїду. Фират! -Йду. -вони поїхали, Реййан зайшла додому. Фират та Міран їхали. -Мелек повністю схожа на Реййан. -промовив МІран. -Саме так. -Характер і обличчя її.. ніби Реййан, тільки в дитинстві. -Я помічаю, що Реййан на тебе погано впливає. -Чому? -Почав пити, про чужу дитину говорити... Азатову. Ти божевільний! -Не кажи дурниць. -Ок, мовчу. Але я правий. -Не можу досі зрозуміти, що Реййан має дитину від іншого. -А може твоя? Ну п'ять років.. якщо порахувати. -Я не знаю коли вона народилася. А якщо... -міран подумав. -Ні. Вона не посміла би таке від мене приховувати. -Чому це? Ще як би посміла. -Ні, я впевнений. Вона не з тих, які приховують дітей. -Але і не з тих, які вішають дітей на багатих. -Фират, не довби мене! -Ок, їдемо.-він засміявся. А сумнів у серці його вже ріс.
