Надприродні: Посланець смерті

Частина 1

- Дім, милий дім,-втомлено зітхнула Кейсі, увійшовши в будинок.
Ми щойно повернулися з нашої подорожі у Рим, яка, до речі, пройшла чудово. Рим, як я і очікувала, надзвичайно красиве та цікаве місто. Усі літні канікули ми провели вивчаючи його традиції та досліджуючи кожну вуличку та кожне місце, яке приваблювало своєю старовинністю та незвичайністю. Проте літо закінчується, уже завтра ми знову перетнемо стіни рідної школи та з новою силою поринемо у навчання, адже у випускному класі це дуже важливо, хоча я, щоправда, ще не визначилась з майбутньою професією.
- Заходіть, заходіть, чому на порозі стояти, звернулась сестра до таксиста, який люб'язно погодився занести увесь наш багаж до будинку, звичайно, за додаткову платню. Бідний чоловік ледь тримається на ногах від величезної кількості коробок та пакунків з брендовими речами, які накупила Кейсі за гроші тітки і дядька. Я ж з собою привезла тільки одну валізу. Одяг та косметика мене не цікавили, я старалася привезти з Риму якісь незвичайні та пам'ятні речі.
- Дуже дякую, тримайте,-промовила Кейсі, простягаючи водію декілька куп'юр, які чоловік з радістю прийняв і, усміхнувшись на прощання, покинув будинок.
Я підняла свою валізу та потягнула її на другий поверх.
- Ей, Скай, ти не хочеш мені допомогти дотягнути це все в кімнату?- зробивши благальний вираз обличчя, запитала сестра.
- Ні, не хочу, знаєш, ти вже не раз казала, що тобі потрібно якнайшвидше відвідати спортзал, а носіння важких валіз по сходах - чудовий тренажер,-відповіла я і забігла у кімнату.
- А ще сестра називається,- почула я невдоволені крики Кейсі.
- Вірно, а сестри дбають про одна одну, а я ж не хочу, щоб ти втратила свою бездоганну фігуру,- розбираючи валізу ,закричала я у відповідь.
Уже за мить на порозі з'явилася сестра з купою пакетів у руках.
- До нас сьогодні прийдуть усі друзі, тому потрібно приготувати вечерю,-повідомила мені дівчина.
- Приготуємо. Я пішла в душ, мене не чіпати,-повідомила я і зачинилася у ванній кімнаті. Після довгого перельоту, гаряча розслабляюча вода- це саме те, що потрібно.
Простоявши під душем 30 хвилин, я - повна сил та енергії, повернулась у кімнату, де Кейсі ще досі носилася з коробками.
- Ти не думаєш, що нам потрібно переробити якусь кімнату на гардероб? Тому що мені вже нікуди складати речі,-одразу запитала вона.
- Я думаю, що однієї кімнати не вистачить і, що тобі варто перестати скуповувати стільки одягу, у тебе його і так достатньо.
- Я не можу нічого з собою зробити,- стенула плечима Кейсі,- а ти куди зібралась ?
- Я йду в наше кафе, адже ми давно там не були, потрібно дізнатися як йдуть справи.
- Я сподівалась, що ти допоможеш мені з вечерею.
- Я не затримаюсь на довго, обіцяю.
- Сподіваюсь, тоді до зустрічі.
- До зустрічі,-промовила я і вибігла з кімнати.