Надприродні: Посланець смерті

Частина 42

- Тільки не дивіться так на мене. Я знаю, що ви зараз скажете,- відразу попередив Томас, коли сестри прокинулися і зайшли на кухню для сніданку.
- Я не збираюся з тобою говорити,- відповіла Олівія і сіла за стіл.
Томас втомлено зітхнув, закотивши очі, і поклав на стіл тарілку з горою млинців.
- Я розумію, що вам не подобається Лінда, але я ж не можу просто взяти і викинути її на вулицю,- тихенько промовив хлопець, так, щоб Лінда, яка в будь-який момент може прокинутися, не почула їхню розмову, і сів за стіл.- Зараз вона переживає важкі часи, і ми маємо її підтримати. Я не прошу догоджати їй, хочете навіть не говоріть з нею, але, будь ласка, не ображайте її. Це всього на кілька днів.
- Ти зараз серйозно?- відкинувши виделку, яка стукнулась об тарілку, видаючи жахливий " дзеньк", крикнула Олівія.
- Вона уже переїхала в наш дім, спить з тобою в одному ліжку. Ти думаєш, це обійдеться кількома днями? Лінда просто хоче повернути тебе, ось і все.
- Але ж її батько...
- Ти справді віриш у цю байку?
- От ще з твоїми попередніми словами я можу погодитись, але Лінда ніколи не стала б брехати про таке. Я знаю її краще за вас.
- Ну, ну...- прошепотіла Олівія і знову прийнялася за сніданок.

- А ти що? Так і не збираєшся зі мною говорити?- звернувся Томас до Шарлотти, яка ліниво потрошить млинець, що потонув у меді.
- Лінда -сучка, і я не збираюся миритися з її присутністю в нашому домі,- промовила дівчинка, не відриваючи очей від тарілки.
Томас знесилено протер руками обличчя, намагаючись не зірватись, а вести себе спокійно.
- Усім доброго ранку,- бадьоро привіталася Лінда, зайшовши на кухню.
- Був добрий, поки ти не прийшла,- прошепотіла Олівія.
- Ти щось сказала?- ререпитала дівчина, займаючи місце біля Томаса.