Надприродні: Посланець смерті

Частина 6

POV Скай

Я вже прийшла зі школи і збираюся йти до кафе. Зважаючи на те, що Кейсі обпекла руку, а точніше їй допомогла у цьому Крістал, то вона, звичайно, не піде зі мною.

- Кейсі, я вже йду!- закричала я, спускаючись зі сходів.
- Добре, ти на довго?- запитала вона, виходячи з кухні.
- Мабуть, так. Не чекай на мене, лягай спати.
- Як вийде,- стенула плечима сестра.
- Як твоя рука?- поцікавилась я, вдягаючи куртку.
- Нічого нового, досі болить.
- Давай тоді я нанесу на неї мазь, що прописала медсестра.
- Ні, не треба. Ти уже запізнюєшся. Я потім сама це зроблю .
- Ну тоді добре, бувай.
Я обійняла сестру на прощання і вийшла з дому. Зараз на годиннику 18:45, мені в кафе треба бути рівно о сьомій, тому я вирішила не йти пішки, а викликала таксі. На щастя, воно довезло мене вчасно.
- Привіт, ти не бачила Сару?- запитала я у офіціантки, коли увійшла в кафе.
- Здається, вона у другому залі,- відповіла мені дівчина.
- Дякую,- кивнула я і вирушила на пошуки нашого адміністратора.
У другому, великому залі кипить робота. Офіціанти подають страви на стіл, прикрашають зал. Та серед них я все ще не змогла розгледіти потрібну мені жінку.
- Алекс, ти не знаєш де Сара?- запитала я у хлопця, що проходив повз мене.
- Здається, вона пішла на кухню,-невпевнено промовив він і пішов далі.
- Здається, здається, мене вже починає дратувати це слово,- пробурмотіла я сама до себе, йдучи на кухню.
Уже підходячи до неї, я почула знайомий голос.
- Ніколасе, акуратно! Ти що не бачиш, що вона лежить криво?- кричала Сара на повара, що працював над тортом.
- О, Скай, ти уже прийшла,- розгублено промовила жінка, коли помітила мене.
-Так. Я обійшла весь ресторан, перш ніж змогла тебе знайти.
- Ох, мені усе потрібно контролювати,- втомлено видихнула Сара.
- Розумію.
- Йди в підсобку, перевдягайся, форму я вже тобі підготувала. Працюватимеш у головному залі одна, тому що усі інші офіціанти будуть обслуговувати день народження. Я не встигла знайти когось на місце Кейсі, але не хвилюйся, я буду по можливості відсилати когось до тебе.
- Добре.
Я кивнула і, через кухню, увійшла у маленьке приміщення для персоналу.
- Ну, що ж ти робиш! Я ж сказала не сипати наверх посипку, а ти що?- до моїх вух донеслися крики Сари.
Я легенько усміхнулася і прийнялася одягати форму, яка акуратно поскладана лежала на дивані.
Коли з цим було покінчено, я взяла блокнот та ручку і вийшла в зал.
Мені уже раніше доводилося допомагати мамі у кафе, тому, думаю, я впораюся.