Затятий ворог знищений. Скай разом з друзями з мужністю та витримкою подолала усі перешкоди, що траплялися на важкому тернистому шляху їхнього нового життя. Здається, що воно знову стало спокійним та безтурботним.Проте Скай уже давно затямила, що її...
- Доброго ранку,- сонно вітається Крістал, сідаючи за стіл. - Доброго,- коротко відповідає місіс Андерсон, не відриваючи погляду від свого журналу, а містер Андерсон, як завжди, зайнятий своїми документами. Крістал мовчки приступає до сніданку, розуміючи, що "розмова по душам" не вдасться. Ну, впринципі, як і завжди. - Тату, мені потрібно трохи грошей,- говорить дівчина, після п'яти хвилин тиші. Її батько повільно опускає документи вниз, і ми нарешті можемо побачити його обличчя, яке досі ховалося за горами паперу. Він виглядає доволі втомленим, розлюченим і знервованим. - Гроші тобі потрібні?- ледь не сміючись в обличчя доньки, перепитує чоловік.- А ти зробила хоча б щось, щоб заслужити їх? - Тату, ти і так не давав мені ніяких кишенькових грошей уже більше тижня,-намагається переконати батька Крістал, благально дивлячись на нього, проте останнім часом це ніяк не допомагає. - Тоді влаштуйся на роботу, якщо тобі вже так не вистачає грошей на салони та одяг. Ти тільки те і вмієш, що витрачати мої гроші і потрапляти у неприємності. Набридла,- роздратовано відповідає містер Андерсон і різко піднімається з-за столу. Він швидко запихає усі свої документи у портфель і покидає кімнату. - У батька проблеми на роботі, тому він такий нервовий. Не сприймай його слова близько до серця,- матір заспокійливо усміхається до дівчини, погладивши її по руці, і продовжує смакувати свою каву. - Проблеми? Щось серйозне?- цікавиться Крістал. - Ну ти знаєш, що компанія зараз переживає нелегкі часи, а ще й нещодавно сталися якісь проблеми з товаром і твій батько влетів на велику суму. Заплатити було нічим, тому довелося продати 10% акцій всієї компанії. Ти ж знаєш, як для нього це важливо, тому й останні дні він ходить сам не свій. -Зрозуміло... Добре, я вже піду до школи, бо ще запізнюся,- каже дівчина і піднімається з крісла, за кілька секунд допиваючи свій чай. - Удачі. І гроші можеш взяти в моїй сумці. - Ти найкраща,- усміхається Крістал і цілує матір в щоку, а тоді біжить одягатися.
- Дякую, містере Бертрам,- каже Олівія, беручи в руки листочок зі своїм розкладом, і дружелюбно посміхається директору.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
