Надприродні: Посланець смерті

Частина 5

POV Кейсі

- Ви взагалі помітили, що Алан завжди ходить в чорному?- поцікавилась я, розглядаючи ворожу зграю, яка розмістилася за столиком в самому куті їдальні.
- Це важко не помітити,- констатувала Скай.
- І вам не цікаво чому?- далі вела я.
- О боже! Ми можемо говорити про щось, окрім Крістал і її банди?- виразив своє невдоволення Кріс.
- Можемо...-  я зітхнула,- мені вчора написала Сара, у  кафе ввечері запланований якийсь великий бенкет,-перевела я тему.
- Справді? То давай зателефонуємо їй, може потрібна якась допомога,-запропонувала Скай.
-Дзвоню,- погодилась я.
Я дістала свій телефон з кишені і, набравши потрібний номер, подзвонила.
- Алло!- важко дихаючи відповіла Сара.
- Привіт, не відволікаю?
- Якщо чесно, ти трохи невчасно, у нас винайняли цілий великий зал, якісь багачі святкуватимуть день народження доньки, тому у мене багато справ. Мало того, що постачальник запізнюється, то ще й офіціантка захворіла. Я збожеволію з такими темпами!- жалівся наш адміністратор.
- Ми з Скай можемо прийти після школи і замінити офіціантів.
- Та ні, що ти, не треба.
- Нам не важко, справді. Треба ж хоч щось зробити для нашого кафе.
- Я навіть не знаю...
-  Ми прийдемо.
- Ну добре, сперечатися з тобою немає сенсу, декорації привезли, тому я побігла,- повідомила Сара і вибила.
- Ну, що?- поцікавилась Скай,  коли я відклала телефон в бік.
- Сьогодні ввечері підемо у кафе, потрібні офіціанти, і я сказала,  що ми допоможемо,-пояснила я.
- А, добре,- ствердно кивнула Скай.
- Ну, гаразд, скоро дзвінок, тому я біжу на урок,- повідомила я і піднялася з місця.
- Напишеш мені на перерві,- звернувся до мене Ліам.
- Добре,- відповіла я і, поцілувавши його в щічку, покинула приміщення їдальні.

Зайшовши в кабінет хімії, я сіла за свою парту і почала оглядати реактиви, що знаходяться в лотку переді мною.
Буквально через хвилину продзвенів дзвінок на урок, і до класу зайшла вчителька.
- Добрий день, як ви уже зрозуміли, сьогодні ми будемо проводити дослід. Минулого разу я вам цілий урок пояснювала хід його виконання, тому хто слухав, той має легко впоратись з цим завданням...- звернулася до нас місіс Спенсер.
- Вибачте, що запізнилася на урок, можна сісти,- до кабінету увійшла Крістал.
- Так, сідай,- коротко кинула вчителька.
Крістал пройшлась поглядом по класі у пошуку вільного місця, і чомусь її погляд зупинився на мені. Дівчина впевнено попрямувала в напрямку моєї парти і сіла поруч зі мною.
Не звертаючи на мене ніякої уваги, вона почала витягати свої речі на парту. От і добре, краще нехай ігнорує мене, ніж пронизує поглядом.
- Розгорніть підручник на сторінці 15, там усе детально розписано. Якщо буде потрібно, я підійду до кожного і все поясню,- тим часом продовжила місіс Спенсер. - Але дуже вас прошу, будьте обережними, сірчана кислота - дуже небезпечна, постарайтеся не розлити її, особливо, на шкіру, бо отримаєте опіки,- попередила вона.
Раптом у двері постукали і у кабінет увійшов наш вчитель з фізкультури.
- Добрий день. Я хочу зробити невеличке оголошення, можна?- звернувся чоловік до вчительки.
- Звичайно,- погодилась вона.
- Слухайте усі уважно. Я, за згодою директора, влаштовую поїздку в ліс на декілька днів. Там ви будете вчитись орієнтуватись у лісі, стріляти та просто відпочинете. Поїздка безкоштовна, усе оплачує школа. Жити ми будемо на військовій базі. Тому, будь ласка , піднесіть руки ті, хто поїдуть,- після короткої промови попросив учитель.
Руки підвели майже усі присутні, і я в тому числі. Навіть Крістал. Впевнена, що мої друзі теж не відмовляться.
Містер Картер підрахував усіх і записав на листочку. Подякувавши, він покинув кабінет.