Надприродні: Посланець смерті

Частина 48

- Ти вже прокинулась?- сонно запитує Кейсі, заходячи на кухню.
- Та я й не лягала...- втомлено зітхає Скай і опускає погляд у свою чашку міцної кави. Зазвичай, на сніданок дівчина віддає перевагу чаю, проте зараз просто боїться, що засне на ходу. Цієї ночі неприємні думки та тривоги стали для неї безсонницею.
Кейсі непомітно киває, подумки погоджуючись з сестрою, адже сьогодні і її очі не знали сну.
- Мені здається, чи на кухні пахне горілим?- здивовано цікавиться Кейсі, коли її нюхові рецептори вловлюють легкий, проте гіркий та неприємний, сморід.
- А, це я спалила наш сніданок,- байдуже відповідає Скай, розмішуючи ложкою цукор, який навіть не додала.
- Це нічого...Я і так не голодна,- Кейсі підпирає підборіддя рукою і спрямовує свій погляд у вікно.
Скай все ж згадує про забутий цукор, коли куштує напиток. Вона відразу починає кашляти від різкого гіркого смаку і відсуває чашку на кінець столу.
- Знаєш, що?- раптом вигукнула Кейсі, через що дівчина почала кашляти ще більше. Кейсі почала стукати долонею по її спині, і все ж, майже через хвилину, Скай змогла видавити з себе ледь чутне:«Що»?
- Зараз своєю поведінкою ми зневажаємо останнє прохання Кріса. В останню чергу, він хотів би, щоб ми зараз сиділи тут з кислими лицями і страждали, тому...- дівчина різко підіймається зі стільця, через що він трохи відсувається в бік, і продовжує свою думку.- Я в цей же момент піду і виберу собі найкраще вбрання, зроблю нам найсмачніший сніданок і ми вийдемо з цього дому тільки з усмішками на обличчях, бо це те, чого би хотів Кріс, і я зроблю це заради нього. - Кейсі швидко покидає кухню, прямуючи до себе в кімнату.
Скай сумно усміхається. Хоч як би їй сумно та боляче не було, вона розуміє, що сестра права, адже сказані нею слова - це саме те, про що він і просив їх у прощальному листі, тому вони повинні зробити це заради нього... та й заради себе. Взагалі, думаю, що ті люди, які нас покидають, найменше всього хочуть, щоб ми увесь час плакали та побивалися. Вони хочуть, щоб ми були щасливими, щоб наше життя продовжувалося, не зважаючи на те, що їх уже не буде в ньому .
Скай все ж вирішує випити чашку уже трохи охолоновшої кави.
На її телефон прийшло повідомлення, якраз в той момент, коли дівчина засунула ложку в цукерницю, щоб нарешті поцукрувати свій напій. Скай вільної рукою відкрила смс і почала читати його, паралельно насипаючи цукор у чашку.

"Якщо хочеш, я можу відправити Шарлотту до школи разом з Ліві, і ми поїдемо разом, на моєму байку, ясна річ)"