Надприродні: Посланець смерті

Частина 32

Ніч нависла над Хартфордом, приймаючи його у свої холодні обійми. Повний місяць зійшов на небо, освітлюючи морок.
Скай притулилась лобом до вікна машини, розглядаючи нічні краєвиди. У салоні панує тиша. Ніхто вже немає сил що-небудь сказати, та й слів немає.
Друзям довелось залишитися у відділку. Вони не боялися, що у вбивствах можуть звинуватити їх, адже є свідок: жінка, яка може підтвердити, що вони прийшли набагато пізніше. Поліція взяла у них свідчення, проте друзі навіть не сподіваються на те, що винних посадять.
Вони повернулися на початок. Стільки всього було зроблено, знайдено, розслідувано. Вони ризикували своїм життя, і що ж отримали? Як завжди нічого. Підлітки не знають, що робити далі. Як впоратись з Крістал? До недавна ще було простіше. Вони хоча б мали якийсь шанс врятувати безневинного від Крістал, а після появи Зейна це стало неможливим. Він один здатен здолати їх усіх. Що ж тоді робити далі?
У реальність підлітків повернули гучні звуки сирени, а вже згодом повз їхнє авто проїхали дві поліцейські машини.
Друзі тривожно переглянулись.
- І що ще сталося за цю ніч?- втомлено запитала Кейт, дивлячись на дві білі плями, що віддаляються.
- Зараз дізнаємось,- впевнено відповів Кріс і сильніше натиснув на педаль газу. Машина знову різко рушила вперед, поспішаючи наздогнати дві інші.
Довго їм їхати не довелося. Поліцейські автівки зупинилися біля місцевого банку.
Підлітки пригальмували трохи далі від нього, спостерігаючи за діями чоловіків. Через декілька хвилин після них приїхав чорний бус, з якого вийшло до десяти чоловіків у формі зі зброєю.
- Пограбування?- припустив Ліам.
- А хіба для простого пограбування потрібна така велика кількість чоловіків в чорному та стільки зброї?- поцікавилась Кейсі, виглядаючи вперед зі свого заднього місця, щоб краще роздивитися, що відбувається попереду.
- Можливо, є заручники,- стоїть на своєму хлопець.
Ліам посадив дівчину назад на свої коліна тому, що вона заступає йому весь вид.
- Дайте мені хвилину, і ми усе побачимо на власні очі,- попросив Саймон, не відриваючи погляду від свого телефону.
- Що ти робиш?- поцікавилась Скай.
Вона сидить на колінах у Саймона, тому з легкістю змогла заглянути у смартфон друга. Проте побачене нічого їй не пояснило, адже хлопець вводить якісь цифри та букви у біле поле на чорному тлі, що їй незрозуміле.
- Є!- вигукнув Саймон і подав телефон Крісу.- Поклади його так, щоб усім було видно.
Кріс припер телефон до вікна, і всі підсунулися ближче, щоб краще усе роздивитися.
На екрані телефону висвітилось зображення коридору та сходів, щось більше розгледіти важко, адже всередині не горить світло.
- Це, що запис з камер банку?- поцікавився Кріс, придивляючись до картинки.
- Так,- коротко кинув Саймон,- але нас більше цікавить запис зі сховища...
Хлопець дотягнувся до свого телефону, щось натискаючи на екрані.
- То ти і таке вмієш?- вражено запитала Кейсі.
- Є у мене кілька цікавих програм... Але річ у тім, що в цьому банку працює мій кузен і якось по п'яні він дав мені доступ до відео з камер. Напевно вже й сам забув про це...Дивіться!
Саймон сів на своє місце, щоб відкрити іншим доступ до перегляду.
Ця камера уже знаходиться у сховищі з сейфами та різними комірками, яких тут десь біля ста штук. Якщо на першому поверсі не було нікого, то тут підлітки уже побачили двох людей: хлопця років десь так двадцяти та дівчину, яка імовірно, є працівницею банку, судячи з офіційного вбрання, яке складається з облягаючої чорної спідниці та білої сорочки. Якраз і вона найбільше зацікавила друзів. Дівчина по черзі відкриває комірки, дістає з них гроші та віддає їх хлопцю, який запихає усе у свою чорну спортивну сумку.
- Зверніть увагу на її очі: вони неприродного зеленого кольору,- наголосив Томас, коли дівчина повернулася обличчям до камери.
- Справді... У мене аж мороз по шкірі,- сказала Кейсі, не відводячи погляду від екрану.
- Можливо, це якийсь вид гіпнозу,- припустив Саймон, який намагається краще розгледіти незвичайний відтінок очей.
В наступну мить всередину увійшли два поліцейські зі зброєю в руках.
Хлопець кинув на них злісний погляд, а от дівчина, як запрограмована, продовжує діставати гроші.
Грабіжник пильно подивився прямо в вічі одному з поліцейських, і уже через кілька секунд його очі теж загорілися зеленим кольором.
- Що за чорт?- вражено прошепотів Кріс, спостерігаючи за діями чоловіка, який направив дуло свого пістолета на напарника.
Грабіжник щось говорив, проте камера без звуку, тому не можна почути, що саме.
- Він, що збирається вистрілити в нього?- закричала Кейсі, різко схопивши Ліама за руку.
- Ви бачите його очі?
- Це точно якийсь гіпноз.
- Нам потрібно бігти і врятувати...- Скай замовкла, бо картинка з екрану зникла, замінючись звичайним чорним квадратом.
- Камери вимкнулись,- повідомив Саймон, вмикаючи записи з інших камер, проте вони усі теж нічого не показують.
- Тоді чого ми чекаємо? Зайдемо через чорний вхід,- сказав Томас і відкрив дверку машини зі свого боку, швидко вилізаючи на вулицю.
Скай відчинила задні двері, і за нею вилізли всі інші.
Підлітки кинулися вперед, маючи намір обійти будівлю довкола, проте Саймон зупинив їх:
- Чекайте! Згідно з планом тут немає чорного входу.
Хлопець показав друзям малюнок зі схемою будівлі на своєму телефоні, і хоча мало хто зрозумів значення плану, зате всі зрозуміли значення слів Саймона.
- Що ж тоді робити? Ми не пройдемо повз поліцію через головний вхід,- поцікавилась Скай, розгублено дивлячись на друга.
- Я б не поспішав з висновками,- заперечив Кріс, вказуючи на поліцейських, що скупчилися біля входу.
Перед підлітками постала така картина: один з поліцейських, що був на камері та очі якого світяться зеленим відтінком, виходить з банку, щось говорить своїм напарникам і ті починають розсідатися по машинах. Люди в чорному опускають свої зброї і теж забираються у чорний бус, на якому й приїхали. Уже через хвилину почувся рев двигунів, і біля входу стало пусто, наче ще декілька хвилин назад там нікого й не було.
- У мене галюцинації чи вони справді...?- здивовано запитав Ліам, який завмер, невідривно дивлячись вперед великими очима.
- Я боюся, що до завтра не доживу. З кожною секундою я заплутуюся ще більше, і зараз уже нічого не розумію,- сказав Кріс, уже прямуючи до входу у банк.
- Ні охорони, взагалі жодної живої людини. Що тут взагалі відбувається?..- прошепотіла Скай, відкриваючи вхідні двері.
Кріс відразу включив ліхтарик на телефоні, адже тут так темно, що можна спіткнутися об власну ногу.
- А якщо він не гіпнотизер, а має надприродну силу? Скажімо, маніпуляція чужою свідомістю,- тихенько промовив Саймон, ведучи друзів у сховище.
- Я вже нічому не здивуюся,- відповіла Кейт.
- Тоді навіть не думайте дивитися йому в очі,- попередив хлопець.
Друзі спустились сходами вниз, скоріше за все у підвал, і опинилися в коридорі, де вже , навідміну від холу, світить тьмяне світло.
Шукати сховище довго не довелося, адже з кімнати праворуч почулися голоси.
Як тільки Скай зупинилася біля відчинених металевих дверей, побачила тіло поліцейського з кулею в голові.
Від такого видовища дівчину знудило, і в голові відразу постав образ вбитого слідчого, але все ж вона знайшла в собі сили заглянути в очі грабіжнику, про що дуже швидко пожаліла.
Скай, звичайно ж, відразу закрила свої очі, проте було вже пізно.
Томас схопив дівчину за руку, щоб відтягти її назад, але отримав блискавкою в груди. Він впав на підлогу, здригаючись від розряду струмом, в той час, як Скай, немов би закам'яніла статуя, завмерла на місці, пустими очима з зеленим відтінком дивлячись на "гіпнотизера".
- Вау!- вражено закричав той,- то вона така ж, як і я. І ви всі теж, так?- Обвівши поглядом кожного з присутніх, запитав хлопець.
Ніхто не відповів на його запитання, дивлячись у підлогу. А працівниця банку все ще продовжує закидувати гроші в сумку, не реагуючи на жодні звуки.
- Що ж, у мене є інший спосіб отримання інформації. Скай, ким є твої друзі?
Скай повернулася до друзів обличчям і підійшла до Томаса, який уже встиг піднятися та оперся на руку Кріса, який допомагає йому втриматися на ногах.
- Томас Сангстер - перевертень, Крістофер Прант - вогонь, Ліам Шелдон - перевертень, Кейсі Морган- провісниця смерті , Кейтлін Дженсон - перевертень, Саймон Віль'ямс - ангел.- По черзі вказуючи на кожного пальцем, розказала дівчина.
- Ууу. Та це ще краще, ніж я думав,- не приховуючи щасливої посмішки, сказав хлопець.
- Ерік Бенсон,- назвався грабіжник, простягнувши Крісу руку.
Хлопець з під лоба глянув на неї, проте навіть не поворухнувся.
- Мама не вчила тебе, що співрозмовнику потрібно дивитися у вічі?- поцікавився Ерік, забравши руку, адже він зрозумів, що відповіді не дочекається. - Можеш підвести свої очі, все нормально.
Кріс різко підняв обличчя, оглядаючи хлопця, але його очі не змінили свого відтінку, як він очікував.
- Я думаю, що ми можемо стати чудовою командою. Ви тільки уявіть скільки бабла ми можемо зрубати,- захоплено поділився мріями Ерік, уже подумки уявляючи собі сказане.
- Ми ніколи не станемо на тебе працювати. Ми тут якраз для того, щоб зупинити тебе,- промовив Томас, тримаючи руку на грудях, де блискавка пропалила сорочку.
- Ну в такому разі, я змушений вас розчарувати: ніхто звідси живим не вийде,- радісно усміхаючись, повідомив Бенсон.
Та потім його посмішка різко зникла і він закричав:
- Скай! Вбити усіх.