Затятий ворог знищений. Скай разом з друзями з мужністю та витримкою подолала усі перешкоди, що траплялися на важкому тернистому шляху їхнього нового життя. Здається, що воно знову стало спокійним та безтурботним.Проте Скай уже давно затямила, що її...
- Логане,- відлунням розноситься шепотіння по зеленій галявині. - Емма? Логан пробирається крізь сонячне проміння, яке змушує його мружити очі, до маленького тендітного силуету дівчини. Ось ще кілька кроків, і вона стоїть перед ним. На дівчині легеньке блакитне плаття, яке підхоплюють пориви вітру, шарпаючи в різні сторони. Зелена трава приємно лоскоче її босі ноги. Вона невпевнено поправляє пасмо густого каштанового волосся тоненькими пальчиками і широко усміхається, побачивши хлопця. - Емма...- прошепотів Логан. Він зупинився за метр від дівчини, вдивляючись в її обличчя. А нічого не змінилося з того часу: все ті ж глибокі сірі очі, в яких він ладен потонути, занурюючись на самісіньке дно, щоб сповна насолодитись їх безмежною красою, то й же маленький акуратний носик, тоненькі акуратні губи, за якими приховується щира білосніжна усмішка, яка гріла його серце щодня, змушуючи забувати про усі негаразди. Хлопець так хоче торкнутися, хоча б кінчиками пальців, до її обличчя, щоб переконатися, що вона реальна, що це його Емма, хоче обійняти міцно-міцно, сказати, наскільки сильно кохає її і наскільки сильно ненавидить себе за скоєне. Він ладен померти за те, щоб хоча б на одну мить потримати її за руку, заглянути в очі і дивитися в них невідривно, адже знає, що вона його зрозуміє і без слів... Тільки вона на це здатна. Проте раптом сонце зникає. Небо затягують густі дощові хмари і здіймається буревій. Усмішка з обличчя дівчини зникає, а очі наповнюються страхом.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
З вуст Логана зривається важкий подих, коли з рота Емми починає стікати цівка крові. Хлопець похитнувся і відступив на кілька кроків назад. Плаття дівчини почало повільно промокати в області серця, зафарбовуючись у багряний колір. У Логана почали тремтіти руки. Його серце зупинилося, коли він зрозумів, що усі вони вимазані кров'ю. Хлопець почав витирати долоні у одяг, намагаючись позбавитись від липкої солонуватої рідини. - Логане!- раптом не своїм голосом закричала Емма, що змусило хлопця здригнутися усім тілом.- Навіщо ти мене вбив!? - Ні, я не вбивав... Я не хотів. - Я ж довіряла тобі. Я ж кохала тебе,- захлинаючись кров'ю, шепоче Емма. - Я... Пробач мені. Я помщуся. Це Крістал винна, вона за все заплатить. - Ти зрадив мене,- з болем в очах, промовила дівчина.
