Надприродні: Посланець смерті

Частина 51

- Доброго ранку, -сонно промовила Скай, зайшовши на кухню.
- Доброго,- бадьоро відповіла Ненсі, обертаючи млинець на сковороді.- Сподіваюся, що ви не проти...я тут трохи погосподарювала на кухні. Вирішила приготувати сніданок.
- Та не варто було.
- Варто, варто,- усміхнулася жінка і поклала перед Скай тарілку з горою ароматних млинців.
- Кейсі ще спить?- цікавиться Ненсі і кладе на стіл баночку з медом.
-Так. Сьогодні неділя, тож, думаю, вона буде спати ще довго, особливо, зважаючи на вчорашні події,- сумно промовила Скай, накидаючи собі на тарілку сніданок.
- Все ж потрібно було відвезти її в лікарню. А раптом якийсь струс чи ще щось гірше,- занепокоєно виразила свої думки Ненсі, сівши на стілець.
- Кейсі говорила, що її нічого не болить, але навіть, якщо б було навпаки, її важко переконати.
Жінка розуміюче кивнула і піднялася з місця.
- Що ж добре, раптом що телефонуйте до мене.
- А ви вже йдете?- здивовано запитала Скай.
- Так, у мене за годину співбесіда, тому я вже мушу спішити.
- Тоді бажаю вам успіху і... Я сьогодні ж викличу майстра, щоб він усе якось замаскував. Не хочу нічого змінювати.
- Не потрібно, я здатна оплатити ремонт, проте... Можливо, все-таки варто викликати поліцію, а раптом грабіжників знайдуть?
- З Кейсі все добре, нічого не викрали і це головне, а вони отримали по заслугам.
- Ну, як знаєте...- схвильовано відповіла Ненсі і вийшла з кухні, кинувши на прощання коротке: " Бувай".
Як тільки двері з легеньким скрипом закрилися, Скай втомлено зітхнула, ховаючи обличчя в великій кружці гарячого чаю. Її, як і Кейсі, зараз не хвилюють ті двоє психопатів, адже дівчина не постраждала. Просто в них зараз занадто багато проблем з Зейном, Крістал, навчанням та й взагалі одне з одним, і думати ще про цей інцидент уже немає сил. Скай втомилася, дуже втомилася. Стільки всього звалилося на їх голови за останні два роки, що вона вже не розуміє, що правильно, а що - ні, хто поганий, а хто добрий, де правда, а де брехня. Ці роки вона живе немов в тумані і чекає омріяного просвітку, але схоже, що його вже не буде. Іноді дівчина сумує за своїм колишнім життям, коли все було добре, коли мама і Кріс були поруч, а зараз усе так змінюється і, здається, наче вона вже забула, як це - нормально дихати і взагалі жити. Кожен день доводиться розв'язувати нові загадки, вирішувати проблеми, дізнаватися страшні таємниці, що вона у свої сімнадцять не встигає подумати про себе. Це, безумовно, відбувається і з іншими. Усе так стрімко міняється. Колись вони ненавиділи Ніка, а зараз він їх друг, Зейна вважали вбивцею, але виявляється, що він чинить усе зло не по своїй волі. Усі так змінилися, що Скай не може зрозуміти, що відбувається з кожним і з них і що між ними. Наче й досі дружать, але усе їх спілкування та час разом зводиться тільки до одного - вирішування чергових проблем. Уже немає шумних вечірок,( таких, щоб вони цілими і задоволеними приходили додому, не вплутуючись у чергові неприємності) довгих веселих вечорів, шкільної метушні та байдужих розмов, спокою, та кінець з кінцем, відпочинку. Звичайно ж, великі зміни відбулися і в стосунках Скай та Томаса. Тепер він дарує їй усмішку і хоча б якось допомагає боротися з усіма труднощами, адже дівчина вже на межі того, щоб здатися, кинути усе і переїхати в інше місто, та що там, країну, забувши про усе це, як про страшний сон.
Скай так поринула у свої думки, що не помітила сестри, яка сіла біля неї з чашкою кави в руці.
- Ненсі ще спить?- поцікавилась Кейсі, і Скай перевела на неї погляд, мотнувши головою, щоб прийти до тями.
- Ні, у неї співбесіда.
- Ого, а де?
- Я щось навіть і не додумалась запитати,- втомлено зітхнула дівчина і опустила голову вниз.- Як ти себе почуваєш?
- Все добре... Я з Ліамом вчора розійшлася,- після кількох секунд мовчання, тихо та невпевнено повідомила Кейсі, і Скай вдавилась млинцем.
- Що!?- вражено перепитала дівчина і почала заливати в себе чай, щоб зупинити кашель.
- Я просто відчула... Що наші почуття охололи.
- Це... Я... Не знаю, що сказати,- стиснувши губи в тонку лінію, прошепотіла Скай, все ще перебуваючи під враженням від новини.- Просто, це все якось так неочікувано... Буде важко звикнутися з думкою про те, що Кейсі та Ліам уже не одне ціле, але... Якщо ти відчуваєш, що так правильно, то я тебе підтримую.
Кейсі усміхнулася сестрі і обійняла її.
- Я знайшла його одяг у своїй шафі, і тепер не знаю, що робити: викинути чи віддати?
- Кейсі!- докірливо вигукнула Скай, вдаривши сестру по руці.
- Ну а що? Я просто ніколи не розходилась з хлопцем, тому що ним завжди був Ліам, і зараз я не знаю, як себе поводити.
- Думаю, Ліам сам забере їх, якщо вони будуть потрібні, не варто нічого викидати.
Кейсі кивнула і опустила сумний погляд вниз, на досі порожню тарілку.