Надприродні: Посланець смерті

Частина 23

POV Автор

Світ один, проте кожен змалює його по-своєму, при цьому, використовуючи однакові фарби, але змішуючи їх по-різному. Ми дивимося на одне небо, але бачимо його по-різному. Ми усі щось втрачаємо і здобуваємо, але сприймаємо це по-різному. У світі стільки людей і нам важко зрозуміти кожного. Ми забуваємо ставити себе на місце іншого. Людина не народжується поганою чи доброю, такою її робить життя.

Чорна автівка припаркувалася біля клініки, всередині якої вирішуються долі людей. Кріс входить в громадні скляні двері, знаючи, що скоро теж отримає свій вирок. Саймон впевнено крокує за ним. Він дуже схвильований, проте старається підтримати друга.
- Містер Шелдон на місці?- поцікавився Кріс, у дівчини на ресепшині.
- Кріс?-здивовано дивлячись на хлопця, покликав чоловік, не давши дівчині змоги відповісти.- Я неочікував тебе тут побачити. Щось сталося?
- Ми можемо поговорити у вашому кабінеті?- схвильовано запитав Кріс, дивлячись у вічі чоловіку і думаючи, як він має сказати йому про свою "хворобу".
- Звичайно,- кивнув містер Шелдон і жестом рук запросив їх увійти у ліфт.
Серце Кріса билося у такт цоканню ліфта, який рахував поверхи, тому коли він зупинився і двері відкрилися, Кріс здригнувся, повертаючись у реальність.
Містер Шелдон пропустив хлопців у кабінет і зайшов після них, міцно закриваючи двері. Він обійшов стіл і зручно влаштувався на своєму шкіряному кріслі, з очікуванням дивлячись на Кріса, який сів навпроти нього, думаючи з чого розпочати розмову.
- Отже, як ви вже знаєте я маю надприродну силу...-невпевнено почав Кріс, кусаючи губу.
Містер Шелдон згідно кивнув.
- Іііі... Саймон, поясни ти, тому що я не можу скласти думки разом,- попросив хлопець, з благанням дивлячись на друга.
- Справа у тому, що один з наших ворогів ввів Крісу свій експериментальний препарат, який пришвидшує реакції, що в результаті викликає "пробудження надсили", якщо вона, звичайно, у тебе є. На Кріса це подіяло іншим чином: особливі клітини, завдяки яким він отримав силу, почали знищувати клітини його нервової системи,- пояснив Саймон.
Чоловік завовтузився на кріслі і, підперши руками підборіддя, почав обдумувати те, що тільки-но почув.
- Я...у мене немає слів. Як давно це сталося?
- Десь місяць назад.
- І ви увесь цей час мовчали?!
- Я не міг сказати...у мене не вистачило сміливості,- з жалем дивлячись на чоловіка, прошепотів Кріс.
- Так, добре... Зараз, ти пройдеш усі обстеження. Ми знайдемо рішення,- запевнив містер Шелдон, поспішно встаючи з крісла.
- Але у мене є до вас одне прохання... Не кажіть про це нікому. Я сам розкажу, коли прийде час.
- Кріс, ти ж розумієш...
- Будь ласка.
- Добре,- трохи подумавши, здався чоловік.
Він вийшов з кабінету і покликав хлопців з собою. Вони йдуть по довгому білому коридорі. Тут стоїть шум: кожен кудись поспішає.
Врешті вони зайшли у одні з білих дверей, до яких була прикріплена металева табличка з підписом " Лікар - Невролог".
- Доброго дня,- привітався до нас високий худий чоловік.
Років йому десь за сорок, а всім своїм виглядом чоловік показує, що він справді професіонал і відповідально підходить до справи. У нього серйозні риси обличчя та пильний глибокий погляд.
- Грег, у мене до тебе прохання: потрібно зробити повне обстеження цього хлопця,- сказав містер Шелдон, підштовхуючи Кріса вперед.
- А в чому полягає необхідність обстеження?- поцікавився чоловік, склавши руки на столі та пильно оглянувши Кріса.
- Руйнування нервових клітин у центральній нервовій системі,- відповів Саймон, побачивши розгубленість містера Шелдона, тому всі погляди відразу зосередилися на ньому.
- Містер Шелдон,- привітався батько Ліама, потискаючи йому руку, так наче його тут і не було увесь цей час.
- Саймон,- кивнув хлопець, навзнак привітання.
- Значить руйнування...- повторив Грег Палмер, глянувши у якісь папери, що лежать у нього на столі.- Є якісь скарги щодо самопочуття?- Після кількох секунд мовчання, за які у Кріса добряче спітніли долоні, запитав чоловік, знову зосередившись на хлопцю.
- Головний біль,.. Іноді слабкість...Тай все,- невпевнено відповів Кріс.
- Свідомість втрачав?
- Було один раз.
- Що ж... Тоді я проведу спершу загальний огляд, а потім уже будемо робити МРТ головного мозку, аніографію судин голови та шиї, і ще декілька інших обстежень,- сказав чоловік, записуючи щось на листочку.
Кріс налякано глянув спершу на Саймона,а потім на містера Шелдона. Той заспокійливо потис його плече.
- Тоді я піду, як закінчите дай мені знати,- попросив батько Ліама,- ти вибач, я б залишився, але у мене пацієнти...- Винувато глянувши на хлопця, вибачився чоловік.
- Та нічого, я розумію,- кивнув Кріс, і містер Шелдон заспокійливо усміхнувся, після чого, покинув кабінет.
- І вас, юначе, я попрошу зачекати в коридорі,- містер Палмер звернувся до Саймона, і той, стримано кивнувши, покинув кімнату.
Хлопець сів на мякий диванчик і зручніше влаштувався. На нього чекають довгі години очікування.