Частина перша. Сем. Розділ одинадцятий

25 9 20
                                    

Сповідь невдахи

Я прийшов до тями у досить знайомому місці, ось тільки поки що не розумів, в якому саме. Голова страшенно розколювалася від однієї думки про те, що треба розплющити очі.

Спочатку здалося, ніби над вухом лунало пташине щебетання, але через пару секунд у ньому впізнався писклявий голосок Джейд, поруч пролунав і глибший голос її старшої сестри. Перша так пищала, що мені захотілося перерізати їй голосові зв'язки. Треба ж, дві мої жінки, дві суперниці зараз сиділи коло мене? А де я взагалі був? І що це... я вбив людину... отямився я надто пізно. Ні, мабуть, я збожеволів, інакше не пояснити те, що моя жага до помсти насправді перейшла на такий рівень. І якщо я зараз тут лежав, то, отже, тіло поряд зі мною також знайшли. І хоч мені й вистачило мізків вдягти рукавички, щоб прибрати відбитки пальців, але не вистачило сил зняти їх та знищити. Гадаю, що за Сема я все ж таки потраплю за ґрати років так на десять.

— Ми маємо викликати лікаря, — тремтіла коло мене Джейд.

— З глузду з'їхала? Він убив людину, його необхідно ховати від усіх, а не тягати по лікарях.

— А якщо він помре? Або вже помер...

— Та не помер я, — відповів і подумки закотив очі, що явно відобразилося в моєму роздратованому тоні. Закортіло дійсно померти, та якомога швидше, але, мабуть, на мене чекало ще не одне випробування на шляху до довгоочікуваної смерті. І чому я тільки не здох разом із Джоном Андерсоном?

До останнього не з'явилося жодного бажання розплющувати очі та бачити яскраве світло, але вибору особливо не було. Адже Рейна діло говорила: це вбивство обов'язково почнуть розслідувати. То що ж мені тепер робити? Геть без грошей податися в бігство? Чи ці дві зібралися покривати мене? Що взагалі коїться?

— Джею! — молодша із сестер мало не кинулася мені на шию, проте я зміг передбачити її дії навіть із заплющеними очима, тому встигнув вчасно виставити руку вперед, на яку вона й напоролася. Нарешті розплющивши очі, невдоволено глянув на неї.

— Так ти не брехав, — Рейна, на відміну від неї, поводилася зі мною холодно. Не дивно, адже вже точно встигла зрозуміти, що я використав її. Але чому ж вони не здали мене копам?

— Як ви знайшли мене?

— Це все я! — Джейд усміхнулася, — ми з Біллом гуляли і натрапили на вас із Джоном. Ти знав, що Білл раніше був у їхній банді?

Прокляття в його тіліWhere stories live. Discover now