Шлях спокути
Увесь цей час я жив спокійно, Роджер відчепився, дружбани його хоч і намагалися мене звабити, проте ніхто більше не намагався взяти мене силою. Я став потрібний усім, окрім нього. Зак з того часу так жодного разу й не подивився у мій бік. Я ж із завмиранням свого вщент розбитого серця щоразу розглядав його пригнічене, але таке чарівне обличчя.
Знадобилося два дні, щоб зібратися з силами та спіймати Зака поза компанією його коханця.
— Ти вже дірку в мені просвердлив. Ще раз будеш так вирячитися, і я нацькую на тебе Бика, — сказав він одразу ж, як я підійшов. Так і не глянувши на мене, Зак, здавалося, ладен був дивитися куди завгодно.
— Пробач.
Промовивши ці до смішного безглузді слова, я врешті-решт усвідомив, що того фатального дня міг домовитися із ним, щоб зімітувати це кляте зґвалтування. Але тоді я ні до чого не міг здогадатися.
— Знущаєшся? — Зак нервово прикусив нижню губу. — Ти вже отримав своє, можеш котитися.
— Думаєш, я зблизився з тобою заради цього?
— Мені начхати, в який саме момент ти прийшов до цього. Провалюй, кажу.
Невже я був настільки величезним відморозком, що чоловіки, які перейнялися до мене симпатією, могли сказати лише «провалюй»?
— Я готовий спокути провину будь-яким чином, тільки вислухай мене. Благаю.
— Ні, це ти вислухай мене, — Зак подивився на мене. Нарешті. Але мені від цього не стало легше. Його погляд був сповнений ненависті, зневаги, розчарування і навіть гидливості: — я думав, що ти інший, вважав, що зміг знайти тут споріднену душу, але ти виявився не тільки таким, як вони. Ти гірший. Ніхто з них ніколи не прикидався моїм другом, щоб потім використати, наче якийсь бісів прилад з набору популярності. Я не хочу нічого чути, і бачити тебе теж не хочу.
Я бачив, як йому легшало. Увесь цей час Зак мріяв сказати мені ці слова, і я прийняв їх. Не те щоб я був таким правильним хлопцем, котрий звик смиренно вислуховувати подібні висловлювання на свою адресу, але я просто дуже хотів помиритися із ним. Наївно вважаючи, що зараз Зак випустить пару та заспокоїться, уважно слухав його. Неприємно, боляче. Та найгірше від того, що я скоїв невиправну помилку.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прокляття в його тілі
Teen FictionОлександр Дженкінс - молодий перспективний скейтбордист, що мріє про велику спортивну карʼєру, невиліковно хворий. За два місяці, які йому прогнозував лікар, він настільки заглиблюється у філософію «жити одним днем», що не помічає, як сам стає голов...