Прокляття в його тілі

Частина третя. Акіра. Глава двадцята

Уроборос

Рано вранці я прокинувся від чергового спазму у легенях. Стримав кашель, щоб не розбудити Мію та пішов до ванної кімнати, де вже випустив на волю усі позиви раку. У грудях заболіло й в той же час до жаху знайомо защеміло, дихати крізь кашель було просто нестерпно, але я якомь прокашлявся. Сплюнув кров, а разом із нею й гній.

У той момент мені все ж таки стало начхати на Мію, і я голосно вилаявся, щосили вдаривши кулаком по раковині, від чого рука прямо до плеча розболілася.

— Молю, тільки не це, — тихо благав, звертаючись мало не до самого Господа Бога. Більше не було до кого, більше ніхто чудес створити не в змозі.

— Що трапилося?

За моєю спиною стояла сонна Мія. Вона ліниво потерла заспані очі й подивилася на мою тремтячу від болю руку.

— Все нормально. Я просто... — але не встиг домовити, як вона помітила кров у раковині.

— Алексе, — і подивилася на мене з такою надією, що я захотів було вигадати будь-яку правдоподібну брехню, аби тільки Мія не розплакалася, але не встиг. — Це... те, що я думаю?

— Походу.

— Потрібно терміново до лікаря, — Мія вмить підбадьорилася й побігла до спальні, де почала набирати номер Дікінса.

Який був шанс, що це не рецидив?  Мабуть, жодного. Саме тому до лікарні я їхав із повною впевненістю в тому, що мені знову поставлять смертельний діагноз. Дікінс ж зустрів мене з таким виглядом, ніби давно вже передбачив це й тільки і з жахом вичікував, коли я прийду до нього з цією новиною. Він, здавалося, навіть прив'язався до мене, незважаючи на те, наскільки різко та неохоче я відповідав на усі його запитання щодо хвороби.

Пройшов обстеження; легені перевіряли кілька разів, викачали крові більше, ніж на найнебезпечніших тренуваннях і відправили чекати на результати. Дікінс подбав про те, щоб я отримав їх якнайшвидше.

— Що ж, — він із невтішним виразом обличчя розглядав результати аналізів. Йому не потрібно було навіть продовжувати, щоб ми з Мією все чудово зрозуміли. Вона одразу ж подалася в плач, а я поставив найголовніше запитання:

— І скільки мені залишилося цього разу?

— Не хочу знову загадувати наперед, рак — хвороба непередбачувана. Я призначу тобі лікування.