Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ п'ятнадцятий

Втрачаючи глузд від любові

Сміливо можу заявити, що за все своє життя мені ніколи не було так добре, як тієї ночі на березі. Це сумно визнавати, однак навіть скейт ніколи не приносив стільки щастя, скільки Зак. Я знав цього хлопця всього нічого, але примудрився по вуха закохатися. Він став моєю першою сильною закоханістю, і завдяки йому я почав розуміти, чому люди заради інших людей могли зрадити навіть себе. Нехай потім це стане помилкою, але у той момент здається найвірнішим рішенням, якщо тільки ви зможете бути разом. Якби Зак попросив мене зректися чогось, я б неодмінно зробив це, аби він ще тільки раз поцілував мене.

Найбільше у світі хотілося, щоб хоч зараз рак забув про мене, не з'явився та не зіпсував момент. Але він, як завжди, не чув мене. Від поцілунків — як я наївно встиг припустити — у легенях закінчилося повітря. Відсунувся від Зака, щоб зробити глибокий вдих, і у той момент, коли мені з останніх сил вдалося стримати кашель, носом пішла кров.

— Алексе...

Він торкнувся свого носа, намагаючись дати зрозуміти, але я вже відчув, як кров стікала по губах.

— Знаю, — я недбало витер її рукавом дорогої кофти, — це все від твоєї краси.

— Придурок, — Зак посміявся. — Ти давно був у лікаря? — Вже серйозно додав він, — у тебе постійно щось трапляється. Може, ти на щось хворієш?

— Таке вже давно, — мені доводилося брехати, обманювати його заради того, щоб не примушувати хвилюватися, — у мене дуже слабкий організм. Судини також. Із цим можна жити, тож все гаразд.

Він повірив мені, чи просто захотів повірити. У будь-якому випадку момент був зіпсований, і мій турботливий без п'яти хвилин бойфренд відвів мене додому Рейни. Я мав спати із нею в спальні, а він — у гостьовій кімнаті.

— На добраніч, — невпевнено сказав я, все ще сподіваючись на те, що Зак запропонує продовжити вечір, але він лише швидко поцілував мене й зник за дверима.

Нічого не залишалося, окрім як повернутися до спальні, де на мене чекала Рейна. Знаєте, я геть не боявся того, що вона могла щось запідозрити чи почути. Мабуть, певною мірою мені навіть хотілося, щоб цей любовний трикутник закінчився саме так і саме зараз. Нехай вона викине нас двох на вулицю, наче паршивих котів, але ми не будемо змушені ховатися. Однак незважаючи на власне бажання якнайшвидше позбутися дівчини, котра врятувала наші із Заком життя, я не міг ухвалити таке рішення без його відома.