Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ сьомий

Загублений

Цієї ночі я засинав без кінця згадуючи розмову із Заком. Мені б не завадило запам'ятати його слова щодо Роджера, але той кретин хвилював мене набагато менше, ніж ті збуджуючі кров та свідомість поцілунки. До того ж кретин на верхній полиці щосили хропів, здається, зовсім забувши про моє існування. Я ж тим часом не помітив, як поринув у міцний сон, вкотре згадуючи Заків запах ​​та його наполегливі лисячі очі.

Незважаючи на те, що я засинав із найприємнішими спогадами, снився мені далеко не найприємніший сон, від якого ніяк не вдавалося прокинутися. Те зґвалтування мучило мене щоночі. В тому кошмарі я гірко плакав, благаючи їх не робити цього, слабо бив їх кулаками, подібно до безпорадного дівчиська, котре ніколи не билося. Вони сміялися. Їм подобалося бачити мої недолугі сльози, від них вони збуджувалися ще дужче. Тільки-но закінчивши вони починали робити це знову і знову. Мої очі вже практично засліпли, заповнившись сльозами. Розмито я побачив Зака, що спостерігав за знущаннями та зловтішно посміхався своєю до непристойності гарною усмішкою. Ззаду до нього підійшов Бик, обійняв. Вони поцілувалися.

Зрештою пощастило прокинутися від загального підйому. Я розплющив очі у холодному поті та з приступом нудоти в горлі. В'язниця — не те місце, де я міг дозволити собі кілька хвилин повалятися в ліжку, щоб прийти до тями і зібратися з думками. Довелося одразу ж застелити ліжко та піти вмиватися з цим гнітючим станом, що нестерпно давив на голову. І хоч я тисячу разів розумів, що це лише сон, мені анітрохи не легшало.

Запхнув щітку до рота і ліниво їлозив їй по зубах вгору-вниз, почув, як Роджер зі своїми дружками обговорював, на що я був спроможний і що зі мною можна було б зробити. Сволоти робили це навмисне голосно, щоб я звернув на них увагу. Але мені було не до них, бо я намагався знайти поглядом Зака, аби переконатися в тому, що він не був таким виродком, яким опинився в моєму сні, проте його ніде не було. І Бика також. Як же мене нудило від цієї парочки.

В черговий раз, коли в'язні пішли розмовляти з тими, хто прийшов їх відвідати, я знову сидів на самоті та дарма сподівався на те, що моя мати нарешті з'явиться. Невже вона й досі не знала, де я? Вона могла прийти хоча б задля того, щоб принизити мене, але їй, мабуть, не було жодної справи навіть до цього.

Зак з усмішкою на обличчі вирушив за дверей. Я з абсолютною впевненістю вирішив, що там на нього чекала Дженніфер. Від цієї парочки мене нудило ще сильніше. Він так сильно кохав її, що навіть набив її ім'я під серцем. Гидота яка. Все ж таки цей хлопець був повним недоумком, і мені не слід було думати про нього, проте я більше не міг вибити його з голови. Принаймні не зараз, не коли він завжди крутився десь неподалік.