Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ шостий

Закохуватися вже пізно

З того часу Ріко косо дивився на мене, ніби намагався зрозуміти, що ж такого я тоді хотів від нього. І краще йому не знати, інакше його бойфренд всю душу з мене витрясе. Думка про зґвалтування починала здаватися дедалі дикішою та безглуздішою. Невже я справді мало не наважився на це? Воротило від самого себе, якщо чесно. А ще воротило від Ендрюса, котрий підштовхнув мене і котрий також більше не розмовляв зі мною. Він постійно мозолив мені очі. Я бачив його в компанії якихось білошкірих хлопців, в яких старий хрич мав авторитет. Про що мені, до речі, варто забути. Ті збоченці добре потріпали не тільки моє тіло, а й репутацію. Здавалося, ніщо її не відновить.

Іноді я спостерігав за Заком, бачив його похмурим поряд із Биком, бачив його нещасним з розбитим носом, бачив його злим за столом усе з тим самим Биком та ще трьома бовдурами. А я все ніяк повірити не міг, що цей вічно страждаючий хлопець того дня так щиро сміявся поряд зі мною. Мені не терпілося заговорити із ним, проте я так і не наважився, тільки як сопливий романтик милувався ним здалеку. Одного разу навіть запитав себе, чи не закохався, а потім одразу ж відповів, що ніколи не віддам своє серце комусь настільки нікчемному, як Зак.

— Алексе!

Він гукнув мене у той момент, коли я тишком-нишком від усіх качав прес. Якось спробував зробити це при інших, так один із дружків Роджера сів мені на ноги і поцілував, щойно я підвівся. Мене мало не знудило прямо йому в обличчя. З тих пір і вирішив, що ставатиму сильніше потай від усіх.

Заків образ був надзвичайно чарівним. Він вдалині і він поблизу зовсім різний. Варто нам залишитися наодинці, як Зак квітне, наче квітка, котру полили через довгий час: несильно вона розцвітала, але явно почувала себе краще.

— Чого тобі?

Я все ще сердився, хоча не міг відповісти собі на питання: «за що саме». Мене просто дратувало те, якою безвільною повією він був та не намагався підтримати мене в моїй, можливо, цілком нікчемній спробі стати місцевим авторитетом. Хотів, щоб ми були заодно, проте Зак стояв прямо переді мною, і я не зміг прогаяти шанс провести наодинці хоча б пару хвилин.

Нехай від нього ісходив такий самий запах, як від інших ув'язнених, для мене Зак все одно залишався особливим, і навіть його волосся пахло не так, як у інших: приємніше. А ще... ще я хотів знову поцілувати його. Точніше, хотів, щоб він знову поцілував мене. Нехай ці губи й робили багацько мерзенних речей з усіма цими свинями, але я надто сильно жадав їх. Може, я просто давно ні з ким не спав? Адже я не звик до самотності.