Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ дев'ятнадцятий

Її таврували шльондрою

Наступного дня я був рішуче налаштований помститися дівчині, чиє ім'я навіть не знав і гадки не мав, як вона виглядала.

Снідаючи в компанії сім'ї Зака, помітив, що його брат став поблажливіше дивитися у мій бік. Отже, батьки розповіли йому все те, що їм учора про мене розповів Зак.

Ми ж із ним взяли мій скейт та вийшли надвір. Планували просто прогулятися, проте з недавніх пір не виходило проживати це життя спокійно, поки та погань не отримає по заслугах.

— Слухай, — почав я розмову, дивлячись кудись убік, — ти ж не збираєшся залишити це так? Хвойда повинна отримати по заслугах.

— А що я можу зробити? Я тільки-но вийшов із в'язниці, мені не можна нічого, що може хоч якось бути схожим на злочин. Сам знаєш, з поблажливістю до колишніх в'язнів ніхто не ставиться. А я назад за ґрати не хочу.

Я бачив його розгублений погляд і розумів, що Зак брехав мені. Він не хотів помститися їй не тому, що боявся знову загриміти за решітку, а тому, що був надто м'якою людиною, і це так дратувало мене, що хотілося добре вправити йому мізки. Невже він збирався залишити все ось так і нічого не вдіяти ні своєму безмозлому братикові, ні його шльондрі? Ці двоє ладні були відправити його гнити за ґрати та дозволили б там пробути ще казна скільки часу, якби Рейна нас не витягла. А навіть якби й одружилися, змогли б і справді спокійно жити, знаючи, що замість них страждає невинна людина?

Мені хотілося захистити Зака ​​від цього паскудного світу, але я не міг. І це дратувало ще сильніше.

Зак не витримав й різко штовхнув урну, що стояла перед ним. Він завив та звалився на парапет, схопившись за голову. Я поспішно сів поруч, обійнявши його за плече. Він сховав обличчя, приховуючи сльози. Розумів, мабуть, що так мені ще більше захочеться прибити цих двох.

— Ми не маємо залишати це так.

— А що ми можемо зробити, Алексе? Ніхто з них не просив мене сідати замість брата у в'язницю.

— Та ну? — уїдливо викинув я. — Необов'язково просити, проте можна відмовитися. Тебе, може, ніхто і не просив сідати замість нього, але й твого брата ніхто не просив вбивати того довбня.

— Як і тебе ніхто не просив вбивати Бика, Алексе. Ти краще за інших маєш розуміти його вчинок.