Прокляття в його тілі

Частина третя. Акіра. Глава сімнадцята

Поки місто мирно спить

Акіра покликав мене на пляжну вечірку, яку влаштував старший брат Мії Тревор на честь свого двадцяти п'ятиріччя. Там я мав зустрітися із нею та з хлопцями з «Червоного хреста». Стало не по собі від думки, що доведеться побачитися з Джоном та Рівером Андерсонами.

Як і раніше, мучили сумніви щодо того, чи правильно я вчинив. Адже не було нічого поганого, щоб допомогти Дану. Хіба не так?  До того ж, розлад це в банду не принесло, але мені все одно було паршиво на душі від власного вчинку. Якби це був не Рівер, я б навіть не став морочитися.

— Джею, — Дан усміхнувся мені й махнув рукою, щоб я підійшов.

Небо вже забарвилося темно-синім, на набережній горіли ліхтарі та світився пляжний бар. Цього освітлення нам вистачало, щоб розгледіти обличчя одне одного. Випивка тієї ночі лилася рікою, всі тягали сосиски на грилі і зовсім не були схожі на банду відбитих виродків. Вони виглядали зовсім не так, як тоді, коли ми зависали на Бейкер-стріт, вдихаючи кокаїн усіма можливими шляхами.

Мені подобалася ця атмосфера, в яку «Червоний хрест» занурив мене, і в компанії подібних відморозків я справді почував себе затишно, як би мені не хотілося цього визнавати. Та я й сам був таким самим: вбивав людей із помсти, постійно потрапляв у дільницю та бійки любив настільки сильно, що це ставало неправильним.

— Радий, що ти ще не помер, — Дан вже був добряче напідпитку, стояв обійнявши Амелію, яка мені привітно, але тверезо посміхнулася.

— Я теж.

— Не хочеш повернутися?

— Ні, планую закінчити мирно.

— Як знаєш.

— Рівер ненавидить мене? — Запитання пролунало раптово, але я побоявся, що якщо не поставлю його, то просто звихнуся.

— Спочатку сердився, але він радий, що завдяки тобі вдалося з усім цим покінчити.

— Він також тут?

— Так. Здається, я бачив його біля гриля. Завше він жере.

— Спасибі. До речі, чудово виглядаєш, Амеліє, — я посміхнувся їм та попрямував до барбі*.

Амелія справді виглядала просто неймовірно.  Стояла в білому короткому сарафані, посипаному зеленими квітами. Вони з Даном, здавалося, були з різних планет, але, мабуть, саме тому й такі щасливі разом. Я ніколи не бачив її на Бейкер-стріт і ніколи не бачив там його в компанії інших жінок.