Свій найлютійший ворог
Я лежав на березі та мріяв повернути час назад. Хотілося багато виправити, знищити свою дурість, та хоч переродитися в когось більш щасливого, але натомість залишалося лише тонути в безодні жалю. Доля слабака, не знаходите? А вся справа в тому, що я вже й забути встиг, коли саме перетворився з крутого хлопця на справжнісенький шматок лайна. Мені нескінченно подобалося у всьому звинувачувати інших, але лише у пориві відчаю, проте в такі моменти, як зараз, чудово все усвідомлював.
Океан омивав кінчики волосся, бо валявся я мало не головою у воді, торкався потилицею злегка вологого піску, а босі ноги спрямував прямо до людей, що бродили повз мене. Хотілося, щоб розпочався шторм і просто захлеснув мене хвилею, але сьогодні, як на зло, був штиль.
Пляж завжди був моєю слабкістю, а після стосунків із Заком зовсім одурманював мою безмозку голову непрошеними спогадами. Я не торкався наркотиків вже три дні, тому поступово хотілося вжити їх, але все ще можна було триматися. І я тримався, але думки в голову сунулися такі неприємні, що, здавалося, почався бед-трип. Від спогадів, пов'язаних із Заком, мені завжди ставало не по собі, але була в цьому світі ще одна людина, спогади про яку тиснули з ще більшою силою. Ви вже чудово зрозуміли, про кого я.
Ця жінка настільки часто почала вриватися в мою свідомість, що мені навіть подумалося, ніби трапилося з нею, щось недобре.
Я все думав, у який саме момент вона до того споганила мені життя, що я почав божеволіти. Мабуть, усе почалося в дванадцять років, коли мене допустили до моїх перших серйозних змагань. То не був надто масштабний заїзд, проте поширювався він по всій країні. Я наївно вважав, що варто мені досягти справжніх успіхів, як Уна відразу ж повірить у мене. Однак мене чекало якесь божевілля сп'янілої людини. Недаремно я згадував кількість її коханців, адже навіть тоді, шість років тому, моя мати виглядала досить непогано, як для закінченої алкоголічки. Може, її обличчя життя й помотало, але фігура залишилася такою ж стрункою. Та її коханцям багато й не треба, гадаю, вона взагалі була найкрасивішою з усіх жінок, які їм давали. Загалом, матінка моя так любила чоловіків та випивку, що примудрялася поєднувати і те й інше прямісенько в нашому домі. І мене це харило. Я не раз чув, як вона зачинялася з цими безглуздими створіннями у своїй кімнаті, а потім голосно стогнала, як остання шльондра. Але того дня вона, здавалося, зовсім страх втратила. Я вбіг до хати радісний, заволав про те, що мене взяли, що зовсім скоро я поїду на серйозні змагання, але, як мені спершу здалося, її тут не було. Лише просунувшись ближче до її спальні, до мене почали долинати знайомі звуки. Я, зрозуміло, з культурою порно вже був знайомий, та й про те, що таке секс дізнався років у шість ще, проте нічого не могло зрівнятися з тим потрясінням, яке я відчув, коли побачив, як мою матір мав якийсь бородатий чувак. Навіть двері не замкнули, обурився я, а сам теж не зачинив їх, заціпенівши. Вона стояла рачки прямо на своєму ліжку, а він ззаду примостився і тягнув її за волосся. Вона все стогнала, як навіжена повія з дешевого порно, навіть вигукувала усі ці вульгарні фрази, які ми звикли чути у фільмах для дорослих. До речі, минулого тижня вона стогнала під іншим чоловіком, тож її коханців я вже й порахувати не міг. Однак цей запам'ятався мені на все життя: мужик, що мав мою матір ніби звір бездушний. Вона побачила мене, спочатку зиркнула грізно, а потім посміхнулася, продовжуючи смикатися в такт його швидким поштовхам. Груди її не по роках підтягнуті тремтіли аж надто швидко, а мужик, здається, навіть не помітив мене, ледь не рикаючи від задоволення. Уна замовкла, і тоді я почув лише характерні хлюпаючі звуки, що ще гірше. Вона просто зобразила, ніби так і має бути, чекаючи, що я сам піду. Й я, зрозуміло, пішов відразу ж, як прийшов до тями. Внизу живота від цієї картини якось дивно стягнуло все: чи то легке збудження, чи то бажання добре прочистити шлунок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прокляття в його тілі
Teen FictionОлександр Дженкінс - молодий перспективний скейтбордист, що мріє про велику спортивну карʼєру, невиліковно хворий. За два місяці, які йому прогнозував лікар, він настільки заглиблюється у філософію «жити одним днем», що не помічає, як сам стає голов...