Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ двадцять другий

Вирок на самотність

Наші із Заком розмови все частіше стали сходити до «тобі потрібно до лікаря», і одного вечора, коли ми напилися та збиралися гуляти усю ніч безперервно, мені стало зовсім погано. До речі, останніми днями ми часто проводили час на вулиці, бо спокійно дивитися на його брата я вже не міг. Зак навіть запропонував знайти роботу та переїхати в окремий будинок, але все вирішилося тієї фатальної ночі. Після того, як мене знудило кров'ю прямо на дорозі, я знепритомнів, а прийшов до тями лише через кілька годин.

Зак сидів біля моєго ліжка в лікарні, яку я зовсім не знав. Отже там не було Дікінса, котрий міг приховати від нього мій справжній діагноз.

— Ти отямився.

Зак радісно посміхнувся, але я, на жаль, розділити його почуттів не зміг. Лише нервово у відповідь озирнувся й сіпнувся. Серце схвильовано почастішало свій темп; боявся, що Зак вже міг про все знати. Цей хлопець добре вмів приховувати свої емоції. І що, якщо зараз він саме це й робив? Декілька днів тому, коли я пішов з його мамою в магазин, щоб купити продукти для вечері, Зак сказав, що хоче побути один. Тоді мені здалося це цілком нормальним, оскільки він без кінця намагався допомогти мені зблизитися з його сім'єю. Однак коли я повернувся і вирішив пошукати його, щоб повідомити про наше повернення, то почув дзвін битого скла. Я доклав усіх зусиль, щоб відкрити двері кімнати якомога тихіше. Зрозумів, що будь це ваза або тарілка, що випадково вислизнула в нього з рук, то слідом полетів би добірний мат, але замість цього Зак завив, наче дикий вовк. Я побачив його сидівшим в уламках вази з закривавленою рукою. Захотілося увірватися, але я розумів — він хотів би залишити цю сцену тільки для себе одного. Я злякався за нього й гадки не мав, як краще буде вчинити, тому мовчки пішов, повернувшись до Вероніки.

— Зак щось розбив? — спитала вона, розбираючи продукти.

— Так, виронив вазу.

— Я знала, що так буде, — вона похитала головою та опустила винуватий погляд, — ти теж хочеш допомогти йому, але не знаєш як?

Захотів було прикинутися, що не розумів, про що мова, але варто було цій жінці підняти на мене свої пронизливі очі, як я одразу ж погодився.

— Відколи Зак дізнався правду, він закрився від нас. Тільки з тобою він лишився відкритим. Напевно, потрібно накопичити грошей та відправити його до психолога.