Прокляття в його тілі

Частина третя. Акіра. Глава дев'ята

Усе тонке — рветься

Чергового вечора ми сиділи у уже навіть для мене рідному Бейкер-стріт. Терпкий запах, що стояв у цих стінах, моментально просочувався під одяг та між пасми волосся, змушуючи всіх нас смердіти собою. Мені ж, у край обдовбаному і п'яному, це навіть подобалося. То був аромат волі. Від Заку, від раку. У компанії «Червоного хреста» та креку я був по-справжньому вільний. Одного не вистачало – героїну. З того часу, як Дан вигнав Оскара, а Акіра все частіше став спостерігати за мною, з моїм новим коханням виникли деякі труднощі. Ось чому сьогодні доводилося задовольнятися лише віскі та доріжками кокаїну.

Дан як завжди голосно розмовляв, намагаючись перекричати музику, а решта уважно — хто ні — слухала його історію про якусь дівчину. З його слів я зміг зрозуміти лише те, що вона померла кілька місяців тому. Безвісти зникла, а була вона йому дорога немов рідна сестра. Сказав, що прийняла його, коли він тільки-но перебрався сюди. Насправді наш вождь нерідко згадував її, все нарікаючи на те, що втратив її. Здається, дівчину ту звали Маріс. Шкода її, звичайно, проте мені не було жодної справи до цих сумних історій. Я знову і знову тягнувся за кокаїном, поки поряд не сів Рівер. Він по-доброму посміхнувся мені й обійняв за плече; п'яний та обкурений був не менше за мене.

— Тож то правда? — Раптом спитав він, і коли я нерозумно витріщився на нього, одразу додав: — Що в тебе рак.

— Так.

Знаєте, під дією всіх заборонених речовин, які потрапили до мого організму за останню добу, говорити про смертельний діагноз виявилося набагато простіше. Навіть думки про смерть не засмучували, проте крізь нетрі затуманеного розуму все ж таки пробивалося щось тверезе і до жаху неприємне. Гадаю, це був здоровий глузд, котрий прийнято остаточно глушити ще більшою дозою.

— Дуже хочу тобі поспівчувати, але я занадто обкурений, — Рівер зареготав. Від незручності, а може, від наркоти я розсміявся слідом за ним.

— Та забий, — відмахнувся я й відкинувся на спинку дивана.

Витріщився в стелю й задумався про якусь нісенітницю. Що буде, якщо поставити скейт на дошку для серфа, а потім забратися на цю конструкцію? Чи можна так подолати хвилю? Представив це видовище й вкотре розреготався. Але сама ідея мені здалася дуже цікавою, бо я щойно винайшов найкращий вид спорту. Так, це буде легендарно, коли я розповім усьому світу про свій винахід.