Прокляття в його тілі

Частина друга. Зак. Розділ сімнадцятий

Насолода від гіркого осаду

Настав серпень. Дев'яте серпня. Заків день народження. Саме цього дня я зрозумів, що навіть віку його не знав, а виявилося, що йому виповнювався двадцять один рік. Не вірилося — він старший за мене.

Ми відзначили це свято нашою маленькою родиною, яка, загалом, була звичайнісіньким любовним трикутником, про наявність якого одна із сторін все ще не догадувалася. Хоча, знаєте, з кожним днем ​​мені тільки більше починало здаватися, наче Рейна про щось здогадувалася. Однак після цих думок я завжди заспокоювався тим, що просто починав страждати на параною. Якби така дівчина, як ця, раптом дізналася про нас із Заком, то мовчати точно не стала б, і вже давно вигнала б нас обох.

Та якщо говорити чесно, на той момент я вже остаточно втомився вигадувати відмовки, через які не міг провести із нею час або змушений був пройтись із Заком кудись. На моє щастя, у його день народження Рейна навіть чинити опір не стала, щоб ми, двоє друзів, кудись сходили після святкової вечері.

— Чому Рейна така добра до мене? — Запитав мене Зак, зачиняючи вхідні двері і широко крокуючи у бік пляжу, який на той час встиг стати нашим місцем.

— Вона просто дуже хороша людина.

Не замислюючись відповів так, як насправді вважав. Деколи навіть гризла совість, адже ця дівчина щоночі терпіла кров на своїй постільній білизні та мої споконвічні спроби не задихнутися, а натомість нічого до пуття не отримувала. Рейна без кінця наполягала на тому, щоб викликати швидку, але я знов і знов брехав, що вдіяти з цим нічого не можна окрім того, як приймати антибіотики. Адже навіть уявлення не мав, від чого вони і скільки їх приймати, тому просто пив, а коли відчував полегшення, все було вже не так й погано.

— Дійсно, вона здається бездоганною.

Його слова зачепили мене. Чи то через те, що хотілося почути подібне на свою адресу, чи через те, що чудово розумів: при великому бажанні про мене так сказати не могла навіть по вуха закохана людина. Зак завжди пам'ятатиме найгірші мої сторони, а головне — про них ніколи не зможу забути я сам. Тоді моїм виправданням був розпач, але тепер я спати ночами не міг від того, що взагалі вчинив так із ним. Не було мені прощення, і все було невтямки, чому Зак, як і раніше, знаходився поруч зі мною.