Замальовки

"Дивний двірник"(Мінсони)

Мінхо - працює двірником біля свого дому, в кому живе та в нього є один секрет про якого ніхто не знає.
Про нього є багато чуток і з ним ніхто через це не спілкується, бо вважають його дивним.
То він спілкується по телефону дивно, шепітом або взагалі як тільки йому телефонують він тікає кудись.
То він бубнить собі щось під ніс.

*На вулиці осінь, опадають листки. На дворі дує легенький вітерець, який ніжно щіпає щічки Джисона*
Так він тут згаданий не просто так, Джисон переїхав в цей будинок.
Він стояв та чекав на машину з меблями, поки Мінхо підмітав двір, він помітив його.
Його хлопця, з ніжними щічками, пухлими губами, виразними очима, гарним обличчям. Одягнутий він був просто, не можна подумати, що хтось з багатих
Тому Мінхо підійшов до нього та сказав:
- Добрий день, ви сюди тільки переїхали?
- О, добрий день, так, не підкажете котра година? - запитав Джисон, поглянувши на Мінхо
- Так, звичайно, зараз 15:27 - відповів Мінхо
- Дякую вам - посміхнувшись, сказав Джисон
Мінхо дивився на цю посмішку, вона така гарна, а губи стали де більш гарними
Покинувши свої думки, він сказав
- Вам не потрібна буде допомога з меблями?
- А, ні, дякую, я сам впораюся - розгублено відповів Джисон
- Чи можна дізнатися ваше ім'я?
- Хан Джисон - посміхнувшись, відповів Джисон
- Мене звуть Лі Мінхо, можна просто Хо - потягнувши руку, відповів Мінхо
Вони потиснули руку
- Приємно познайомитися - сказав Джисон
- Взаємно - посміхнувшись, сказав Мінхо
- Ладно, вибач, вже машина під'їхала, мені час бігти - сказав Джисон
- Бувай, сподіваюся ми ще поговоримо - посміхнувся Мінхо

*POV Джисон*
Коли машина під'їхала, я швидко попрощався з Мінхо, він мені здався якимось дивним
Я заніс меблі додому, звісно мені ще допомогли чоловіки, які їх привезли
Розставивши все, я ввімкнув телевізор на новини:
"Сьогодні було скоєне вбивство в районі *де живе Джисон*. Вбили чоловіка 35 років, безжалісно порізали ножем. Просимо бути обережними!"
Я не на жарт перелякався, бо я ще тільки переїхав в цей будинок, а тут вже вбивства
Трішки заспокоївшись, я пішов готувати собі вечерю
Відчинивши холодильник, я зрозумів, що я навіть не купив продуктів і доведеться йти до магазину
Глянувши на годинник, я сказав про себе:
- Блін, 21:38, але все одно прийдеться йти, бо що я буду їсти зранку
Переодягнувшись, я вийшов з квартири та зачинив її
Я спустився на перший поверх, так я живу на 3, а Мінхо, як я чув на 2