Замальовки

Щасливі, але чи до кінця?(Сінчони)

- Досить вже! - прибираючи руки, крикнув Чонін.

Він стояв біля Міна з напів відкритим ротом. Дихання пришвидшувалося через злість. Чергова сварка, яка продовжується вже 3 місяць. Мін тяжко зітхнув і поглянув на нього.

- Так ти ще і зітхаєш? - обурився Чонін та додав: - можливо, я і зовсім не ідеальний для тебе? Знайди собі краще!

- Досить! - крикнув Мін та стукнув по столі.

Світловолосий в раз зупинився та поглянув на розлюченого коханого. Він ніколи не бачив його таким, дуже рідко, але ця агресія була спрямована не на нього. Ком в горлі та думки, що буде далі - не давали спокою. Мін перевів погляд на Яна та стиснув кулак.

- Хіба ти не розумієш, що я хочу краще для тебе? Я, сука така, стараюсь для нас, а ти такий вдячний мені? - запитав Мін.

- Що? - здивовано запитав Чонін та тикнув пальцем в себе: - це я сука?

- Ні, стій, вибач, - протерши очі, сказав Мін: - я не це мав на увазі.

- Ми живемо в цьому безладі вже 3 місяць, згадай, що було до, а тоді поговоримо, - накинувши куртку, сказав світловолосий.

- Ти куда це? Я відпускав? - запитав Мін.

- Саме такі дії і обдумай, - сказав Чонін та швидко вийшов з квартири.

Кім стукнув по столі від злості. В думки почали надходити спогади: вони гуляли разом в парку та трималися за руки, посміхаючись один одному, сиділи в кафе та замовляли улюблений чорничний чізкейк Яна, а потім всі ці спогади перекреслилися аб'юзом Кіма. Останні 3 місяці був надлишній контроль Чоніна, йому доводилося говорити де він, з ким він, а якщо ця людина не подобалася коханому, він був вимушений припиняти з ним спілкування. Забавно чи не так?

- Це він невдячна сука! - обурився сам собі Мін.

Агресія ставала ще більшою, думки в голові збігалися до того, що Ян пішов зраджувати йому - найбільший страх Кіма. Стикаючи кулак, він набрав номер коханого, але ніби на зло той не брав слухавку. Синмін, ніби зійшов з розуму, агресія стала настільки сильною, що він був готовий вбити Яна, якщо він не прийде додому протягом 30 хвилин.

Пройшла година Чоніна так і не було. Ніж в руці тільки продовжував крутитися. Невже це кінець? А де кохання, яке на початку темноволосий обіцяв Яну? Почувся звук відчинення дверей, Кім посміхнувся. Чонін зайшов на кухню та поглянув на коханого, який перелякано дивився на нього.

- Ти вже заспокоївся? - запитав він та поставив пакет на стіл: - я вирішив приготувати нам вечерю та помиритися.

- Невже можна бути такою сукою, Ян? - запитав Мін та став позаду коханого: - ти ж тільки мій, пам'ятаєш це?

- Хм, ти доволі дивний, - відповів він.

- Скажи, що належиш мені, - сказав Мін та приставив ніж до його спини.

- Я вільна людина, - сказав Чонін та відчув різку біль в спині.

Мін посміхнувся, встромивши ніж в спину коханого. Кров хлинула зі спини, світловолосий впав та перестав дихати. Займаючись боксом роками, Синмін знав смертельні точки людей, але ніколи не використовував.

Хто ж знав, що безневинний хлопець помре від рук коханої, аб'юзивної людини?