Замальовки

Мені треба помити рот з милом(Сінчони)

Синмін і Чонін зустрічалися вже 4 роки, вони майже ніколи не сварилися, а якщо і сварилися, то для сварка дуже швидко проходила. Вони завжди обговорювали свої проблеми, якщо комусь щось не подобалося, то казав без сорому і до нього дослухалися. Сам Синмін був жартівником, але з Чоніном був обережний, бо він міг образитися, а він його дуже цінував і не хотів втрачати. Частіше всього Синмін жартував з своїми друзями, але Чоніна ніколи не виставляв поганим і не жартував над ним, щоб показатися крутим. Чонін мало ходив з Синміном та його компанією, бо та компанія постійно мала до нього діло. То чіпала за руку, то обіймала позаду, то шлепок по жопі. А Чонін був не тактильний, йому це не подобалося. Він намагався поговорити про це з Синміном, але він просто не слухав його і казав,що він вигадує.

Прогулянка з компанією для Чоніна була пеклом. Він намагався ходити з Синміном і тримати його за руку, але він на це казав не поводити себе, як дитина і що тут хороші люди.

Чергова прогулянка - чергове пекло
- Нінні! - крикнув Синмін, Чонін підійшов до нього - ходімо з моєю компанією на прогулянку, вони дуже хочуть, щоб ти пішов зі мною
*Підозрюю чому* - подумав Чонін
- Добре, я згоден, але будь ласка, будь поруч зі мною - сказав він
- Ти знову за своє? Вони хороші - сказав Синмін
- Я боюсь їх, вони чіпають мене, розумієш? - запитав Чонін
- Так може ти трахаєшся з ними в мене за спиною, а мені виставляєш їх поганими? - запитав Синмін
- Що ти мелеш? - запитав Чонін
- Правду мені друзі казали, ти просто чергова шлюха - сказав Синмін і почав сміятися
- Але я не шлюха! Я кохаю тебе, я з тобою 4 роки і навіть не давав привід так думати! - крикнув Чонін, в куточках очей почали надходити сльози
- Не давав привід - перекривляв Чоніна Синмін - да мені друзі все розповіли, продажна шлюха
- Це вже переходить всі межі, ми розходимося, Кім Синмін - сказав Чонін і заплакав
- Да будь ласка, з такою шлюхою, як ти, ніхто не буде! - крикнув Синмін
Чонін вхопив куртку і вибіг з квартири, він вже не міг слухати Синміна.

Він біг і плакав. За що так Синмін з ним? Він ж просто хотів сказати, що йому не подобається. Чонін так боявся втратити його, але після того, що він сказав, повністю розчарувався в ньому.

Синмін сидів на дивані і обдумував ситуацію. Він не жалів? Він не боявся? Чому він відчуває простір в душі після того, як Чонін пішов від нього? Він сумує? Він кохає? Чому так багато запитань? З думок його відірвав сміх, який чувся за дверима. Прийшла його компанія...

Відчинилися двері і забігли хлопці, стрибнувши на диван
- Привіт Хьонджин, привіт Мінхо, привіт Фелікс - сказав Синмін
- Чого ти такий сумний? - запитав Хьонджин
- Та от з Чоніном посварилися - сказав Синмін
- Ну да, небось хотів знову сказати, що ми його чіпаємо і йому це не подобається - сказав Хьонджин
- Так і є, ми розійшлися... - сказав шепотом Синмін
- Ну але талія в нього апетитна, не відмовляюсь від того, щоб потрогати її знову - сказав Хьонджин
- Що?! - обурився Синмін - так ти його все таки чіпаєш?!
- Чесно, я думав, що ти розумніше і повіриш своєму хлопцеві, ах да тепер ж в тебе його немає - сказав Хьонджин
- Це ти винен! - крикнув Синмін
- Ну да, в всьому завжди винен я - перекривив Хьонджин
- Ви знали про це? - запитав Синмін, повернувшись до Мінхо і Фелікса
- Я знав, я намагався тобі розповісти, але ти мене теж не слухав, як Чоніна - сказав Фелікс
- О боже, мій Нінні - сказав Синмін шепотом
- Побіжиш до нього? - Хьонджин посміхнувся
- Та я тобі зараз не знаю, що зроблю! - крикнув Синмін, але Мінхо вхопив його під руки
- Тобі треба заспокоїтися - сказав Мінхо спокійним тоном
- Відпусти мене, мені треба до мого Нінні! - крикнув Синмін, а Мінхо відпустив його

Синмін вибіг на вулицю і оглянувся
- Де ж тебе шукати? - запитав сам в себе він

Як раптом, побачив доволі знайому постать, яка сидить на лавочці
- Нінні! - крикнув він і почав бігти
Чонін злякався і вже хотів встати і піти, але темноволосий встиг і взяв його за руки
- Нінні, коханий - сказав він
- Ви хто? Я не знаю вас, чому ви чіпаєте мене? - придурювався Чонін
- Нінні, прошу вибач мене, я мав повірити тобі, мені треба помити рот з милом після моїх слів, я зроблю це, якщо ти пробачиш мене, прошу тебе вибач - просив Синмін, стискаючи руки Чоніна
- Я...
- Я кохаю тебе, я не зможу без тебе, ти - моє світло, я відмовлюсь від Хьонджина, його більше не буде, я обіцяю - сказав Синмін
- Я вірю тобі, я пробачаю тебе, я теж кохаю тебе - сказав Чонін і залишив маленький поцілунок на губах Синміна...