Замальовки

Не віддаляйся, Синмін(Сінчони)

Ці шкільні будні, вони так проходять нудно та довго. Урок за уроком, а все закінчення немає. Чонін сидів за партою та дивився на Синміна, який почав від нього тікати постійно, напевно він дізнався про його почуття? Чоніну було боляче від цього, він пробував поговорити з ним, але Синмін тільки те і робив, що тікав. Чонін думав, в чому його помилка, чому він так провинився, ігнор це дуже боляче....
Математика. Нудний урок, але не для Чоніна, він розумів її, навіть вчитель дивувався, як він може знати математику. А от для Синміна це було пеклом, він не розумів її від слова зовсім, 45 хвилин для нього було пеклом. Він постійно дивився на серйозного Чоніна, який сидить та вирішує задачі, які для нього тяжкі...
А коли Чонін повертався до нього, Синмін робив вигляд, що спілкується з іншим. Бачивши засмучене обличчя Чоніна, щось в серці йокало, але Синмін не звертав на це уваги. Нарешті пройшло 45 хвилин нудного урока, Синмін вже встиг змалювати майже цілий зошит сердечками та крилами. Сердечка та крила нагадували йому Чоніна, він такий ж самий маленький ангел, який тільки і світиться, як на нього поглянеш. Але Синмін зламав його своїм віддаленням, Чонін почав ходити в всьому чорному, майже не розмовляв, а колись це було життєрадісна людина, бігала до Синміна та давала шоколад, який в нього завжди був і портфелі, причому улюблений шоколад Синміна, він дуже сумував за цим часом. Чонін почав більше проводити часу в бібліотеці, а Синмін спостерігати за ним. Він закохався в нього? Та бути такого не може, він просто сумує...
А невже серйозно просто? Синмін не хотів признавати своїх почуттів.
Один з днів, Чонін знову сидів в бібліотеці та читав книгу, як раптом помітив Синміна, який підглядає за ним. Синмін, побачивши, що його розкрили, хотів вже тікати, але його схопили за руку. Він повернувся та побачив Чоніна в окулярах, коли він був в окулярах - це була слабкість для Синміна, він просто танув. Його серйозний вид, це просто щось для нього...
- Синмін, я хотів би поговорити з тобою - поправляючи окуляри, сказав Чонін
- А...е..., давай якось потім? - посміхнувшись, Синмін почав відходити, але Чонін вхопив його за руку
- Ніякого потім, тільки зараз - він притягнув його до себе, що їхні обличчя були в сантиметрі один від одного
- Не віддаляйся від мене, Синмін, прошу тебе, це робить мені боляче... - сказав шепітом Чонін
Синмін поглянув йому прямо в очі та побачив, що в куточках очей Чоніна з'являлися сльози. Щось йокнуло в серці...так стало боляче на душі. Він образив його цим? Йому стало так соромно перед Чоніном
- Нінні... - не встиг він договорити, як його перебили
- Вибач за ці слова, я краще піду, просто знай, я сумую за тобою - відпустивши руку Синміна, сказав Чонін
Він повернувся та хотів вже йти, як Синмін вхопив його за руку та повернув до себе, притиснувши та обійнявши, Чонін плакав, прямо в плече, він так не хотів, щоб Синмін бачив його слабкість, але вже пізно...
- Нінні, ти навіть не дав мені договорити - сказав Синмін
- Я знаю, що ти хочеш припинити зі мною спілкування, я не хотів чути це в обличчя - Чонін ще більше заплакав, а Синмін взяв його за підборіддя та залишив маленький поцілунок на його губах, від чого Чонін був в шоці
- Що... - не встиг Чонін договорити, як Синмін поклав палець на його губи
- Дай мені договорити, не перебивай прошу - сказав Синмін та поглянув йому прямо в очі, а Чонін коротко кивнув - я кохаю тебе, розумієш? Я боявся своїх ж почуттів, я боявся, що скажуть люди, я боявся, що це не взаємно. Я так хочу, щоб ти був моїм, назавжди, назавжди моїм. Розумієш? Я хочу, щоб ти був моїм хлопцем, дуже цього хочу. Я хочу тримати тебе за руку, цілувати тебе, обіймати, не як друга...
- Мінні... - сказав шепітом Чонін
- Не відповідай нічого, обдумай, що я сказав - Синмін відпустив руку Чоніна та повернувся до нього спиною
- Я кохаю тебе, Нінні, дуже сильно, давно кохаю, я теж боявся, я хочу бути твоїм хлопцем дуже хочу, будь зі мною... - шепітом сказав Чонін і його вуха та щічки покрилися рум'янцем
Синмін посміхнувся та повернувся до Чоніна, він взяв його за підборіддя та поцілував в губи, притиснувши до себе....