Замальовки

We were born to die(Мінсони)

За піснею Лани Дель Рей "Born to die"
Мінхо та Джисон були в стосунках, приховуючи це від своїх батьків, так як знали, що вони проти такої орієнтації
Вони зустрічалися вже приблизно 2 роки, ви може подумаєте як вони не спалили, що вони разом? Все просто, Джисон та Мінхо, представили своїм батькам їх, як друзів
Все йшло добре, але один день перевернув все

*Обід*
Мінхо та Джисон гуляють в парку, як раптом Джисон каже
- Чуєш, Хоша, може спробуємо поговорити з батьками про наші стосунки?
Коли Джисон це говорив чувся страх в голосі, було видно, що Джисон хвилювався
- Чесно, навіть не знаю, мені страшно, не хотілося б втрачати тебе - відповів Мінхо, взявши за руки Джисона - давай ще трішки почекаємо
Коли вони трималися за руки та поцілувалися, якийсь чоловік сфотографував їх на свій телефон, як виявилося пізніше це був знайомий батьків Джисона...
Вони погуляли ще 3 години, вже Джисону треба було йти додому, тільки вони хотіли поцілуватися на прощання, як раптом задзвонив телефон Джисона
Він взяв його в руку та на екрані висвітилося
*Тато*
Щось йокнуло в серці Джисона, він відчував, що тут щось не так, батько ніколи не дзвонив під час прогулянки Джисона з Мінхо
Він взяв трубку
- Джисон! Де тебе носить? Я чекаю тебе вдома, нас чекає серйозна розмова!
Від такого тону Джисону стало страшно, а раптом вони дізналися про їхні стосунки?
Не думайте, йому не було соромно за ці стосунки, він знав, що якщо батько дізнається, що він гей то вони переїдуть і він більше ніколи не зв'яжеться з Мінхо
- Що сталося, тату? - схвильовано відповів Джисон
- Твого "дружка" теж чекаю у нас
З цих слів він зрозумів про, що буде розмова
- Добре, тату, скоро будемо
Кінець розмови, Джисон почав відразу плакати, а Мінхо підбіг до нього
- Що сталося, Хані? Чому ти плачеш?
- Тато...
- Що? Щось сталося з твоїм татом? Не мовчи, Хані! - Мінхо вже перейшов на крик
- Він дізнався про наші стосунки - тихо відповів Джисон
- Що? Цього не може бути...
- Пообіцяй мені, що завжди будеш поруч зі мною, щоб не сталося
- Звісно, буду, ти чого, Хані?
- Пообіцяй!
- Обіцяю, Хані
Джисон посміхнувся, вони поцілувалися
- Нам треба йти до мого тата
- Пішли...

*Вдома*
- Тату, ми вдома - схвильовано, крикнув Джисон
- На кухню йдіть. - холодно відповів Батько
Джисон стиснув руку Мінхо через хвилювання, а Мінхо гладив його по спині, хоча він теж хвилювався не менше Джисона
Вони зайшли на кухню
- Джисон, коли ти став таким позором сім'ї? Ми хіба тебе так виховали?! - вже перейшов на крик батько
- Але тату, я кохаю його, а він мене...
- Не хочу чути навіть цього, ти ніколи не будеш разом з ним. Я не дозволю, ми завтра ж переїжджаємо
- Ні, тату, будь ласка - впавши на коліна, почав просити Джисон
- Я все сказав, а тебе молодий чоловік - глянувши на Мінхо, сказав батько - попрошу більше не з'являтися тут
- Я не піду звідси без Джисона, я кохаю вашого сина більше свого життя
- Хахах, забава,охорона виведіть його
- Ні, будь ласка, тату. Я помру без нього
Охорона взяла під руки Мінхо та почала виводити, а Джисон підбіг до Мінхо та почав цілувати його
Батько схопив за руку Джисона та відтягнув від Мінхо
- Я що тобі сказав? Ти ніколи не будеш з ним разом
Почувся звук удару по щоці
Джисон схопився за щоку
- Я НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ! - крикнув Джисон, вставши та побігши до своєї кімнати
Він зачинив двері та написав Мінхо
*Хоша*
- Давай завтра зустрінемося на мості *адреса*, це важливо, я маю тобі дещо сказати
- Я ж сподіваюся, це не те, що ми маємо розійтися?
- Ні, що ти.. чекаю завтра в 20:00 там
- Добре

*Завтра, 21:55*
Джисон чекає на Мінхо, через пару хвилин Мінхо підійшов до нього та вони обійнялися
- Ти напевно подумаєш, що я божевільний, але я кохаю тебе і я більше не зможу без тебе, батько обов'язково зробить все, щоб розлучити нас. Тому вихід тільки один, думаю ти сам розумієш
- Ти точно впевнений, Хані?
- Так, там я завжди буду разом з тобою
Вони взялися за руки та встали за борти моста Джисон сказав
- You and I, we were born to die
Вони поцілувалися та стрибнули з моста
Їхні тіла за секунду вже були в воді, тримаючись за руки. Вони навіть не думали випливати, вони так і потонули, тримаючись за руки.
Їхні тіла так і не знайшли
Останні слова Джисона та Мінхо були такими
- Ми обов'язково будемо щасливі в наступному житті.
Останній поцілунок, поцілунок смерті їхніх тіл та кохання, якби інша думка батьків, все було б інакше
Ви подумаєте, яка ж реакція була б батьків Мінхо? Та точно така сама
Тепер вони щасливі, будучи разом, без перешкод.