Замальовки

Тривожність(Чанчони)

Чонін постійно мав думки, які зводили його з розуму та змушували хвилюватися до такого рівня, що він не чув слів коханого. Чан - сильний та мужній хлопець темноволосого. Поруч з ним він відчуває комфорт, але не знає головного секрету коханого:

Чонін страждає на тривожність. Вона ловить його всюди, де б він не був: кафе, дім, парк, погляд незнайомої людини.

Чан запропонував Нінні подивитися фільм та вони домовилися, що він прийде ввечері. Безглузді думки знову мучили Чоніна, він ніяк не міг заспокоїтися. В голові, ніби туман. Спустившись вниз по двері шафи, він вхопився за волосся та притиснувши коліна до себе, почав беззвучно кричати. Світловолосий не помітив, як настав вечір, він сидів в тій самій позі, але тяжко дихав. Думки так і не вийшли з голови:

Він кине тебе, кине! Ти не гідний його! Він з тобою через жалість!

Думки ще більше заполонили голову. Він закрив очі та намагався глибоко дихати. Як тільки очі закрилися, почали з'являтися картинки, як Чан кричить на нього та пригрожує, що кине. Серце Чоніна не витримує. За долю секунди він відчув теплі руки на своїх. Прибравши тремтячі руки з обличчя, він поглянув переляканими очима вперед. Біля нього сидів здивований Чан. На очах світловолосого були сльози. Темноволосий мовчки прибрав руки та міцно обійняв його. Тепло юнака зігрівало тіло Чоніна, через що він заспокоювався. Рідне тепло, якого так не вистачало.

- Нінні... - тихо сказав Чан, почувши, як тяжко дихає його коханий - що сталося?

- Я думав, що ти кинеш мене - вхопившись тремтячими руками за футболку, сказав Чонін.

- З чого ти це взагалі взяв? - запитав темноволосий та витер сльози пальцем з блідого обличчя коханого.

- Я не знаю - він заплакав ще сильніше - ці думки мучать мене вже півроку.

- Коли ми почали зустрічатися? - запитав Чан і отримав тільки короткий кивок, як відповідь - зрозумів.

Він притиснув худе тіло до себе та гладив по спині. Казав, як любить його і ніколи не кине. Через 30 хвилин він почув, як тіло коханого розслабляється та сопіння.

- Заснув, моє сонечко - сказав Чан та обережно підняв його.

Зайшовши в кімнату, він поклав його на ліжко та ліг поруч. Хватка на футболці так і залишалась міцною. Невже йому ще досі страшно? Чан зітхнув та почав гладити коханого по голові.

- Скільки ж ти сліз пролив - запитав сам в себе темноволосий - навіть мені ні слова не сказав.

Світловолосий міцно обійняв його, Чан посміхнувся та поцілував його в лоб.

- Я ніколи не залишу тебе - сказав він тихо.

Через 30 хвилин темноволосий заснув поруч з ним.