Замальовки

Рідні руки - сталеві мечі(Тучани)

Стоячи біля арки та кажучи клятву, переплітаються два серця, раз і назавжди. Тримаючись за руки та дивлячись один одному прямо в вічі, вони говорили, як сильно кохають один одного. Приближаючись до рідних губ, вони клялися завжди бути разом і ні за що не ображати...

***

Чанбін сидить на дивані та дивиться телевізор. Чан працює, довго працює, що темноволосий лягає спати без нього, він дуже сумує. Останнім часом, Чан став приходити дуже пізно, іноді навіть відчувався запах чужих парфумів. Стали пред'яви, щоб він змінив себе, що йому стали подобатися блондини. Темноволосий це все слухав, йому було дуже образливо, але він тримався з останніх сил, щоб не заплакати прямо біля Чана.

Вже пройшов десь рік після одруження, десь 2 місяці вже Чан такий, Бін не розуміє, що він робить не так, але через кохання він був готовий терпіти все, що завгодно, темноволосий не хотів втрачати Чана, але той вже не звертав уваги на нього, він більше не кохає?

Дивлячись новини, йому прийшло повідомлення на телефон. Тяжко зітхнувши, він потягнувся за ним. Повідомлення від невідомого номера, прикріплено пара фотографій з надписом "Шкода, що ти такий тупий і ще не пішов від нього", на фото Чан тримає якусь дівчину за руку та посміхається їй, на іншому фото вони цілуються... Світ рухнув за долю секунди, серце боліло, тепер він все зрозумів...

Чанбін відкинув телефон і закрив обличчя руками, можливо помилка була в ньому? Але як же клятва? Хіба вона не на вічність? Це пусті слова? Всі ці думки були в голові Біна. Піднявши голову та поглянувши на годинник, він помітив, що вже була 21 година, скоро повернеться Чан...

Багато думок заполонили голову Біна, що він навіть не почув, що Чан вже прийшов. Тільки почувши, як він вішає куртку на вішалку Бін отямився. Злість з'їдала з середини. Він встав та тільки хотів піти в коридор, як Чан сам зайшов в кімнату. Їхні погляди зустрілись, він мовчки підійшов і обійняв Біна. Той ніяк не відреагував, Чан здивовано поглянув на нього. Як він пам'ятає, Бін постійно сам кидається в обійми, як тільки він заходить в кімнату. Значить щось сталося...

- Сонце - сказав Чан до Біна, а той поглянув пустим поглядом на нього - що сталося?

- Рідні руки - сталеві мечі - спокійно сказав темноволосий

- Що? - не зрозумівши, запитав Чан - що ти говориш?

- Я все знаю, Чан - сказав Бін, а серце Чана на долю секунди зупинилося, руки самі опустилися, очі наповнювалися сльозами, губи тремтіли, він хотів щось сказати, але не хватало сміливості - залиш мене в спокої

Штовхнувши Чана в плече, він вийшов з кімнати. Серце боліло. Тільки після виходу з кімнати, сльози дали про себе знати, він ніколи не думав, що Чан таке зробить з ним. Він навіть нічого не сказав в своє виправдання... Але чи можна на зраду придумати виправдання?

Чан довго стояв та дивився в підлогу. Він водночас хотів побігти за Біном і все пояснити, але розумів, що вже пізно, дуже пізно. Він сам зробив таку помилку, сам втратив його, відмовився від такого хорошого хлопця, який піклувався про нього, як за малою дитиною.

Бін зібрав речі і пішов з квартири. Чан, почувши стук дверима, заплакав. Темноволосий пішов, раз і назавжди...
Впавши на коліна, він взявся за голову. Думки не покидали голову, фраза Біна так само засіла в голові.

"Рідні руки - сталеві мечі" - найбільше болі завдають рідні та ті люди від яких ви найбільше не очікуєте. Любіть себе, йдіть від таких людей, зробив боляче один раз - зробить обов'язково вдруге...