Замальовки

Друг з секретом(Мінсони)

Мінхо - хлопець, який в момент злості приймає облік Венома.
Джісон - його друг, який так і не встиг зізнатися в почуттях.

Дружать вони давно, може вже років 10. З самого дитинства Джі дивився на Мінхо не так, як всі. Він бачив ту саму іскру, яку не бачив кожен. Джі вважав його особливим та помітив дивність. Мінхо ніколи не виходив ввечері гуляти, навіть якщо була вечірка. На всі питання він тільки відповідав, що так буде краще. В один момент Хан побачив те, що не треба було: його друг в період злості на одного юнака прийняв облік страшного, потворливого чудовиська: великі зуби, довгий язик, а очі великі та не схожі на них. Хан перелякався та швидко втік від Мінхо. Чудовисько тільки поглянуло з жалем. Навіть в цьому обліку він залишався таким самим емоційним.

Хан сидить на ліжку та не може переварити те, що побачив. Йому страшно, дуже страшно. Тепер він розумів, чому Мінхо відмовлявся йти на вечірки, бо як тільки його розсердять він стане потворним чудовиськом, яке завдає болю.

Але Хану він ніколи не завдавав болю, навіть в пориві злості.

Тяжко зітхнувши, він поглянув на телефон, який розривався від дзвінків Мінхо. Рука тремтіла, але взявши телефон, він підняв слухавку. Почувся той самий рідний голос, як і 10 років тому. Лі, ніби плакав в слухавку та благав прийти.

- Хан, прошу тебе прийди, вони хочуть вбити мене, я хочу побачити тебе востаннє, вони не залишать мене в живих, - плачучи, просив він.

- Мінхо?! Де ти?! - стривожено запитав Хан.

- Джі, сонечко, прийди прошу, я хочу... - почувся постріл та кашель Мінхо: - хочу побачити тебе...

- Я біжу, тримайся! - крикнув Хан в слухавку.

Джі швидко зістрибнув з ліжка та вибіг з квартири. Озирнувшись, він побіг, куди тягне серце. В думках тільки питання: що означають слова Мінхо? Його справді вб'ють? Перед собою він побачив закинуту будівлю.

Серце привело його саме сюди.

- Мінхо! Ти тут? - крикнув Хан, але відповіді так не було.

Знову почулися звуки пострілів, через які Джі зрозумів, що він прибув саме туди. Забігши в будівлю, Хан озирнувся та помітив чорну, густу масу. В думках з'явився образ Мінхо в пориві злості. Ця густа маса тягнулась до наступної кімнати. Джі повільними кроками пішов туди. Визирнувши, він побачив змученого Мінхо, в образі того самого чудовиська. Страху не було, він тільки підбіг до нього, але велика лапа тільки відштовхнула. Тіло Джі полетіло в стіну. Спина сильно боліла від удару. А монстр тільки хрипло дихав.

- Мінхо... - почувся тихий шепіт, через який чудовисько повернуло голову: - це я, я Хан.

Погляд чудовиська змінився на спокійний.

Тільки Хан був його заспокійливим.

Монстр підійшов до Джі та висунув язика. Хан знав, що монстри не говорять, тому просто простягнув руку. Лі швидко відійшов, бо не хотів завдавати болю молодшому, хоча вже завдав.

- Мінхо...що ж з тобою, - хрипло запитав Хан.

Але монстр тільки відвернув голову. Як раптом знову почулися постріли, через які Лі швидко загородив Хана своїм тілом. Монстр почав кричати від болю, а люди в масках почали ще більше стріляти.

- Зупиніться! - почувся голос Хана.

Люди зупинилися і це було на руку Лі. Одним махом своєї лапи, він відкинув їх в стіну з такою силою, що вони впали вже мертві.

- Хан... - почувся голос монстра.

- Ти можеш говорити? - здивувався Хан.

Мінхо повернувся і обличчя було наполовину: його обличчя і облік монстра. Погляд змучений, а тіло стікає в чорній, густій масі. Хан почав плакати, а Лі тільки посміхнувся своїми жахливими зубами.

Він був радий, що Хан приймає його таким.

- Я ніколи не забуду тебе, Джі, - хриплим голосом сказав Лі та простягнув свою лапу до витянутої руки Хана: - і ти теж не забувай мене, прошу.

Джі простягнув ще більше руку, але лапа монстра затремтіла і Мінхо почав падати. При падінні облік монстра зникав і Хан побачив тіло свого друга в ранах.

Його серце перестало битися, але слова Хана змушували жити.

- Я кохаю тебе, Хо, і ніколи не забуду, - сказав Хан, дивлячись на тіло свого друга.

Його нічого не врятує. Він мертвий.