Замальовки

Everyone is dumb(Сінчони)

- Уявляєте, я таку дівчину зустрів! - ледь не викрикнув Мін.

- О Господи, - зітхнувши, сказав Чонін.

- Чому в тебе така реакція? - запитав Мін.

- І справді, ти дуже дивно поводиш себе Чонін, - втрутився Фелікс, а Хьон кивнув.

- Зі мною все нормально, - відповів світловолосий.

- Так ось, ця дівчина взяла мене за руку та ми пішли в парк, - сказав Мін, паралельно дивлячись на друга.

- Ого, а далі що? - з фальшивою цікавістю запитав Чонін.

- Ми погуляли, а потім вона поцілувала мене! - сказав Синмін, хлопаючи.

- Може... - тільки хотів сказати Нінні, як його перебили інші.

- Ого! Да ти що! Так і було? - викрикнули Фелікс та Хьонджін одночасно.

- Так, - він посміхнувся та поглянув на розлюченого Чоніна.

- Ти дивний, - сказав Лікс до світловолосого.

- З чого б це? - запитав він.

- Ти, що ревнуєш Міна? - запитав Лі, через що Чонін здивовано поглянув на нього: - все ясно.

- Придурок, - коротко відповів юнак.

Чонін знав, що всі історії Синміна - це звичайна вигадка для того, щоб привернути увагу друзів. Темноволосому не подобалося, що Яну виділяли більше часу, аніж йому, тому він вирішив вигадувати. Ян випадково почув розмову Міна зі своїм другом про це.

- Нам вже час, - сказав Хьон, взявши за руку коханого.

Так, Джін та Лікс зустрічалися вже давно, ще з початку їхньої дружби, а це вже років 5. Тяжко зітхнувши, Ян кивнув. Йому доведеться залишитися з Кімом наодинці. Лікс встав та вони разом вийшли з кафе. Чонін поглянув на нього.

- Я знаю, що ти брешеш, - сказав світловолосий, через що обличчя навпроти в раз змінилося.

- Ти про що? - нервово запитав Мін.

- Завжди все стає явним, Кім Синмін, - вставши, сказав Чонін: - інколи треба бути обережнішим в словах, - сміючись, він вийшов з кафе.

- Чорт! - обурився він, стукнувши по столі.

***
Знову теж саме кафе, Хьон і Лікс сидять за столом та слухають брехливого Міна, який знову вигадав історію.

- Уявляєте, я знайшов 10 тисяч юанів! - радісно сказав він, а Чонін тільки розлючено дивився на нього.

Через цей погляд Мін ніколи зупинявся, бо він дуже бентежив. Але коли Ян посміхнувся, серце пішло в пятки. Невже він розповість?

- А ще... - не встиг він сказати, як Лікс перебив його.

- Чонін, що знову таке? - запитав він.

Ян встав біля стола та посміхнувся. Мін поглянув на нього, в його очах читалося: не треба. Але такі, як Нінні в брехні жити не будуть.

- Ви такі тупі, господи, - сміючись, сказав Чонін, через що Хьон розлютився: - невже ви не бачите, як він водить вас за ніс?

- З чого б це? - запитав Лікс, поглянувши на нього, - він наш друг так само, як і твій.

- Він не мій друг, - сказав Чонін та дістав телефон, ввімкнувши запис:

Вони такі тупі, ніколи не здогадаються, що я це все вигадую для уваги, Чан, я тебе запевняю.

Погляди відразу були на Синміні, який розгублено дивився на всіх. В очах читався страх, через який він швидко взяв речі та втік з кафе. Більше з ним вони не спілкувалися.

Якби не Чонін, вони б так і жили в брехні...