Замальовки

Кулон(Мінсони)

- Мінхоша, ти ж завжди будеш поруч зі мною? - з посмішкою запитував світловолосий.

- Звісно, Хані - сказав Мінхо - я хочу подарувати тобі дещо.

- Що? - здивовано запитав Джісон.

З карману темноволосий витягнув маленьку коробочку. Очі Джісона засяяли, йому було так цікаво, що там. Мінхо відкрив її і дістав кулон в вигляді серця.

- Вау, а що всередині? - з цікавістю запитав Джісон.

Він відкрив її і там був листочок на якому писало: M + J.

- Там наші імена? - здивовано запитав Джісон.

- Звісно, Хані - він посміхнувся - я хочу,щоб ти завжди пам'ятав про мене, повернись.

Джісон повернувся до нього спиною, а Мінхо одягнув кулон на шию. Джісон поглянув на кулон, на йому була гравюра букви М. Він помітив, що Мінхо теж надягає такий, але в нього гравюра букви J.

***

- Ти впевнений в тому, що не треба йому говорити? - запитав Чан, дивлячись на Мінхо.

- Так, я поїду тихо - відповів Мінхо - Джісон про це не має знати, зрозумів?

- Так, але не пошкодуй потім - сказав Чан і пішов геть, залишивши Мінхо наодинці зі своїми думками.

***

Вже пройшов рік після того, як Мінхо поїхав. Джісон не розумів, чому таке сталося. Можливо провина в ньому? Сидячи на дивані, він плакав та стискав кулон. Він хотів зірвати його з шиї та викинути в найближче сміття, але це єдина згадка про Мінхо. Від сліз його відірвало повідомлення на телефон. Ліниво потягнувши руку, він взяв телефон:

- Зустрінемося в 20:00 в парку.

- Ти хто ще такий?

- Я не піду на зустріч з незнайомцем.

- Ти знаєш мене, я буду чекати тебе)

Тільки він хотів відповісти, як побачив, що цей незнайомець заблокував його. Він не розумів що це за жарти такі, але через цікавість вирішив піти туди. Не вб'ють же його? А хоча, хто знає)

Поглянувши на годинник, він встав з ліжка. Вже була 19:00. Пора одягатися. Надягнувши джинси та худі, він поглянув на себе в дзеркало. Очі заплакані, але це нічого не виправить. Тяжко зітхнувши, він взяв ключі від квартири та вийшов.

Легенький вітерець розвіював його волосся. Свіже повітря так і наповнювало легені. Як тільки ставало ближче до місця зустрічі, тим більше зростала паніка.

Підійшовши до входу в парк, він помітив, як якийсь хлопець в капюшоні підходить теж. По фігурі він нагадував йому Мінхо, але відкинувши всі думки, світловолосий поглянув на нього.

Той хлопець був одягнутий в все чорне, на обличчя кепка та маска, яка прикриває все обличчя.

- Ти хто? - порушивши тишу, запитав Джісон.

- Невже не впізнаєш мене, Хані? - запитав незнайомець.

Незнайомець простягнув руку і взяв кулон.

- Ти все ще носиш його, Хані - через маску не було видно, але незнайомець точно посміхнувся.

- Мінхо?! - здивовано запитав Джісон.

- Тільки тихо - сказав Мінхо.

- Ти куди пропав?! - запитав Джісон - вже пройшов рік!

- Я тобі все поясню, але пізніше, йдемо в парк - сказав Мінхо.

Вони зайшли в парк та сіли. Мінхо довго намагався почати розмову, Джісону це набридало, але він намагався заспокоїтись, слухаючи гул машин.

- Джісон, я навіть не знаю з чого почати - сказав Мінхо.

- З самого початку - відповів Джісон.

Мінхо зняв кепку і маску. За цей рік Мінхо став ще гарнішим. Краєм ока Джісон помітив, що на темноволосому теж кулон, означає, що він теж носив його.

- Ти ж пам'ятаєш мого батька? - запитав Мінхо, а той кивнув - він не хотів, щоб я залишався тут і насильно забрав мене звідси, я просив Чана, щоб він не розповідав тобі цього.

- Але чому? - запитав Джісон.

- Щоб ти не хвилювався - сказав Мінхо - я пам'ятаю,  що тобі не можна хвилюватися.

- Головне, що ти зараз поруч - сказав Джісон.

Він простягнув руки, як натяк для обіймів. Мінхо посміхнувся і обійняв його. Місячне сяйво посвітило на них...