Замальовки

Розказавши про пітьму всередині, продовжиш дивитися на мене, як на сонце?(Хьонл)

- Ліксі, що з тобою таке? - запитав Джі, - ти сам не свій останнім часом, я хвилююсь.

Джісон стоїть біля свого блідого друга, який вже може 2 тижні ходить в капюшоні та майже нічого не їсть. Це хвилює друга, але він мовчав. Коли Лікса вирвало, то Джі вже не міг терпіти і почав запитувати все в нього, але той мовчав.

- Нічого, все добре, - тремтячим голосом відповів світловолосий.

- Я ж бачу, що... - не зрозумівши Джі взяти друга за руку, як той став кричати та плакати.

Дивування? Звісно, Соні навіть відійшов від нього, аби той не наніс шкоди. Лікс кричав та плакав. Як раптом, ззаду підійшов Хьон і міцно обійняв його зі спини. Через переляк світловолосий зупинився та затамував подих.

- Джіне, що з ним відбувається? - запитав Хан, глянувши на темноволосого.

- Я не знаю, - тихо відповів він.

Лікс прибравши руки і швидко втік до вбиральні. Тіло боліло, але навчання, треба вчитися. Подивившись в дзеркало, він був здивований: опухле обличчя, пропала іскра в очах. Все тому що....

Лікс вмився і знову поглянув в дзеркало.

- Виродок! - крикнув він та вдарив кулаком в дзеркало.

Фелікс вхопився за руку, кров текла по руці вниз, через шматки скла було ще болючіше. Як раптом, в вбиральню зайшов Хьонджін і побачив цю картину. Здивований юнак підбіг та відірвавши тканину з футболки, замотав руку світловолосому.

- Що ти робиш?! - обурився Джін.

Лікс тремтів та дивився на Хьона. Він боявся реакції, він боявся, що буде далі. Темноволосий мовчки підійшов та міцно обійняв його. Через обійми Лікс розплакався.

- Що сталося, мій Ліксі? - тихо запитав Джін.

- Я зіпсований, Джінні, зіпсований, - плачучи, сказав світловолосий.

- Що? - поглянувши на друга, запитав Хван.

- Вони скористалися мною, я не можу доторкнутися до себе, - схлипуючи, сказав Лікс - мені противно від себе.

- Хто це зробив? - запитав Джін, але Лікс тільки промовчав.
  
- Не бійся, скажи, - підбадьрював темноволосий.

- Твої друзі, - стиснувши футболку, відповів Лі.

Хьонджін здивувався і прибрав руки від Лікса. Відійшовши назад, він знову поглянув на нього. В голові крутилося, що це не правда, що він бреше, друзі не могли ж....чи могли?

- Розказавши про пітьму всередині, продовжиш дивитися на мене, як на сонце? - запитав Лікс, стираючи сльози з обличчя рукавом.

- Що? - тихо запитав Джін.

- Я знаю про твої почуття, ще з самого початку, - розпочав світловолосий - все ж таки я не виправдав твої очікування, Хьон. Нам не судилося бути разом, прийми це.

- Що ти говориш? - запитав темноволосий - ти не зіпсований! І ніколи не будеш для мене зіпсованим!

- Не бреши сам собі, - з посмішкою сказав Лі, - я завжди буду зіпсований, мною скористалися!

- Ні! - вже перейшовши на крик, Хван вхопив його за тоненьке зап'ястя.

- Відпусти мене! Божевільний! - крикнув Лікс.

Хван потягнув його на себе. Їхні губи були в сантиметрі один від одного. Світловолосий дивився на нього, а Хьон, ніби намагався щось сказати. Лікс вже хотів йти, але сильна рука стиснула його зап'ястя, що змусило його зупинитися.

- Ти ніколи не будеш для мене зіпсований, - розпочав Хван - так, я кохаю тебе, але це тільки мої почуття, які не потрібні тобі, тому якщо ти хочеш, щоб я пішов, скажи це прямо.

- Я хочу, щоб ти пішов, Хван Хьонджін - сказав Лікс.

Джін посміхнувся та відпустив зап'ястя. Виходивши з вбиральні, він востаннє поглянув на світловолосого. Хто ж знав, що це реально остання зустріч...

***

Пройшов тиждень після тієї розмови. Лікс, ніби ожив знову, але думки про Джіна не покидали голову. Щодо Хвана, так він не з'являвся в школі цей тиждень. Вперше світловолосий так хвилювався за нього.

Сидячи в їдальні зі своїм другом, Лікс хотів запитати про нього, але не було моменту. Джі щось емоційно розповідав.

- Вибач, що перебиваю, - сказав Лікс, а друг поглянув на нього: - ти не знаєш де Хван?

- Так ти не знаєш? - запитав Джі, а світловолосий помахав головою в різні сторони: - він переїхав в інше місто і обірвав зі всіма зв'язок.

Серце заболіло...

Більше Хьонджін не з'являвся в його житті, як він і хотів....чи можливо не хотів?