Замальовки

November(Мінсони)

- Хоша! - крикнув Джі та показав пальцем в небо: - дивись, яке гарне небо!

Осінь. Небо сіре та де-не-де можна побачити сонце. На фоні такої погоди Джі, як справжній ангел, який світиться від кохання. Джісон посміхається та показує в небо, поруч з ним стоїть його коханий - Мінхо, якого забавляє реакція на звичайну погоду. Темноволосий підійшов ближче та обійняв хлопця за крихітну талію.

- Я дуже сильно кохаю тебе, - почувся шепіт біля вуха світловолосого.

- Я теж кохаю тебе, Хоша! - ледь не крикнув Джі.

- Чшш, нас можуть почути люди, - сказав Хо, поклавши палець на пухкі губи.

Джі залишив маленький поцілунок на губах темноволосого. Дивлячись в очі коханого, він бачив всі нотки кохання, ніжності, ласки.

На вулиці листопад. Листя давно опало, погода змінюється ближче до зими. Юнаки стоять в модних пальтах, тримаючись за руки. Люди оглядаються, бо не звикли бачити таких пар. Джі не подобались такі погляди, але коли був Мінхо поруч, йому було все одно.

- Хо! Ми повинні піти туди, - показавши на гойдалку, викрикнув Хан.

- Звісно, - він посміхнувся та взявши його за руку, пішов вперед.

За декілька хвилин вони вже сиділи на гойдалці. Джі щось емоційно розповідав, а Хо дивився на зовнішність свого коханого. Пізніше він дістав цигарку та закурив.

- Гей! - обурився Хан та забрав цигарку: - ти ж обіцяв.

- Хані-я! Ти знаєш, що цигарки і я - це одне ціле - сказав Хо та знову посміхнувся.

Через посмішку старшого всі образи відразу пропадали. Закохана пара, яка думала, що буде разом вічно.

- Ну добре, - закотивши очі, відповів Джі.

- Але ти мені важливіше за цигарки, - сказав Хо, провівши великим пальцем по щоці молодшого.

Наблизившись до обличчя, їхні губи були в сантиметрі один від одного, щоки Джі відразу залились рум'янцем, а Хо тільки посміхнувся та залишив маленький поцілунок на його губах.

- Ти все так само соромишся, хаха, - просміявся Хо.

- Та пішов ти! - обурився Джі та склав руки.

- Ну вибач, моя зірочка - сказав Хо та міцно обійняв його: - кохаю тебе дуже сильно.

Джі посміхнувся та поглянув на нього. Як раптом подув вітер і все, як в тумані. Світловолосий закрив очі через потрапляння піску. Через декілька хвилин, він відкрив їх та побачив, що поруч з ним нікого немає.

- Це знову спогади, - тяжко зітхнув Джі та поглянув на пусту гойдалку.

І справді: вони давно розійшлися, Хо навіть не згадував про нього, а Соні все так само кохав. Листопад - був найкращим місяцем спогадів, але тепер став ненависним.

- Чому все так? - одинокі сльози стікали по обличчю.

Джі сидів на гойдалці з улюбленою кавою та дивився вдалину. Небо таке саме сіре, як і тоді.

- Цікаво, він хоч раз згадує мене? - зробивши ковток кави, подумав світловолосий.

Кохання не залишає серце бідного хлопця, сум за спогадами всюди наздоганяє його та мучить. Спати не може, в думках тільки один Хо. Як раптом, він помітив доволі знайому статуру, яку впізнає з тисячі. Так, той самий хлопець, який не виходить з думок вже рік, тримає за руку зовсім іншу дівчину. Серце заболіло, стаканчик з кавою давно впав на землю. Хо помітив Джі, але тільки посміхнувся своєю котячою посмішкою та пішов далі.

- Знову він? - з думок відірвав голос, який почувся поруч.

Джі обернувся та побачив Чана, який стоїть з двома стаканчиками кави. Він сів поруч, а світловолосий опустив голову.

- Тобі треба забути його, - сказав Чан, а Соні поглянув на нього - так, знаю, тяжко, але він буде мучити тебе, тобі треба забути його, як страшний сон.

Листопад - місяць, який не виходить з голови Джі роками...