Замальовки

Згоріти заживо чи кохати?(Тучани)

Іноді перед людиною стоїть важкий вибір. Кохати чи ненавидіти? Чанбін дивиться на свого коханого, який ніби змінюється з кожною секундою.

Темне волосся так і манить, щоб доторкнутися до нього і звично провести для того, щоб поправити зачіску, але Бін розуміє, що Чан вже не такий, як колись. Пропала та сама іскра, яка палала в очах один одного. Тяжко зітхнувши, він доторкнувся до холодної руки коханого.

- Бін, в мене немає часу - сказав Чан, як тільки відчув тепло руки.

- Але я... - не встиг він договорити, як його руку прибрали - чому ти такий?

- Якщо тобі я не подобаюсь, то ми завжди можемо припинити наші стосунки - сказав Чан, дивлячись в монітор ноутбука.

- Чому ти не скажеш мені це, дивлячись в мої очі? - запитав Бін, дивлячись на змучений вид свого коханого.

- Я більше не кохаю тебе - вирвалось з вуст юнака.

Бін застиг, серце шалено стукало, мізки не хотіли сприймати інформацію, руки затремтіли, в очах пролетіли всі спогади впродовж 3 років стосунків.

- Але як... - тихо сказав Бін - ми ж стільки разом...

- Так буває, я більше не можу знаходитись поруч з тобою - сказав Чан - я хочу, щоб ти пішов.

Сльози надходили до очей, але взявши силу в кулак, Бін вийшов з кімнати. Чан протер обличчя руками.

- Вибач, так треба - сказав він сам собі.

Кімната, ніби стала пустою та сірою. Бін був зірочкою, яка освітлювала життя Чана, але через свою роботу, темноволосий мусив відмовитись від цієї зірочки.

***

Пройшло 3 роки, Бін став популярним бізнесменом, після тієї розмови вони більше ніколи не зв'язувались і не спілкуватись. З спільними знайомими Бін припинив спілкування. Тісно спілкувався тільки з Хьонджіном.

Сидячи в кабінеті та перебираючи документи, Джін постукав та зайшов. Просторий кабінет, який освітлюється ледь помітними лампами. Бін любив бути в тихій та спокійній атмосфері.

- Щось сталося? - запитав юнак, не відриваючись від документів.

- Треба з'їздити на одне інтерв'ю - сказав Хьонджін - адресу скину пізніше.

- Це обов'язково? - запитав Бін, дивлячись на друга, який кивнув - зрозумів, тоді буду.

Хьонджін посміхнувся і вийшов з кабінету.

***

Бін не любив місця, де задають багато не потрібних питань, але через роботу треба було. Тяжко зітхнувши, він вийшов з машини, перед ним красувалася велика будівля з назвою "Куточок щастя". Впевненими кроками, Бін зайшов всередину.

Там його зустріла привітна дівчина, яка жестом показала йти за нею. Темноволосий не розумів, чому вони всі мовчать, але пішов за нею. Його привели до кабінету.

- Ось сюди проходьте, вас очікують - з посмішкою сказала дівчина, а Бін поглянув на двері.

Нічого не відповівши, він зайшов в кабінет. Простора, біла кімната з диваном та стульчиками поряд. На стульчиках сидів чоловік з листком в руках. Бін сів на диван.

- І так, почнемо відразу з питань - сказав чоловік, дивлячись в листок - як ви добились такої слави?

- Ну, я багато працював, потратив багато років, щоб мати такі статки, як зараз - відповів Бін, краєм ока він помітив, що його знімають.

- Згоріти заживо чи кохати? - запитав чоловік.

Через це питання Бін був здивований, але треба було відповідати.

- Згоріти заживо - впевнено відповів він.

- А чому така відповідь? - запитав чоловік.

- Кохання - це почуття, яке робить більш боляче, аніж згоріти заживо - відповів Бін - якщо горіти заживо, то це відбудеться швидше, а від кохання будеш страждати роками.

- Чанбін? - почувся голос позаду. Цей голос темноволосий впізнає серед інших. Він тут...

Бін повернув голову і помітив Чана, який стояв біля дверей. Невже це все підлаштовано?

- Що він тут робить? - запитав Чанбін.

- Я теж на інтерв'ю прийшов - сказав Чан з посмішкою, сівши поруч.

- Мені час - відповів Бін та вставши, вийшов з кабінету.

Після цього випадку Чанбін більше ніколи не ходив на інтерв'ю. Зустрівши своє кохання, його серце облилось кров'ю. Він ще досі кохав Чана, але між ними більше ніколи нічого не буде. Все забудеться, як страшний сон. Чи можливо не страшний?