Замальовки

Скейтборд(Тучани)

Чанбін був сором'язливий хлопчик та дуже любив бігати по полю, а поруч був майданчик, де катаються на скейтбордах. Він займався спортом, тому бігав по полю, як розминка. Але можливо йому просто хтось сподобався?

Одного ранку, Чанбін вийшов на пробіжку та побачив доволі гарного хлопця. В нього було чорне волосся та навушники на плечах, в руках тримав скейтборд. Він йому дуже сподобався, але Чанбін засоромився підійти до нього. Тому з червоними щоками почав пробіжку.

Сам той хлопець з скейтбордом теж був накачаний, по ньому це було видно. Він оглянувся та поклав скейтборд на землю. Одягнувши навушники, почав кататися.
Чанбін зупинився та спостерігав за його катанням. Можливо він хотів теж так навчитися?

Хлопець помітив погляд Чанбіна на ньому та посміхнувшись, підійшов до нього
- Привіт - сказав хлопець та простягнув руку
- Привіт - сказав Чанбін та простягнув руку теж
Вони потиснули руки
- Я Бан Чан - з посмішкою сказав він
- Я Чанбін - невпевнено сказав Чанбін
- Приємно познайомитися з тобою, сподіваюся ми подружимось - сказав Бан Чан
- Я теж на це сподіваюся - він посміхнувся
Невже йому легше з ним? Він ж його майже не знаю, а Бан Чан вже так на нього впливає
- Ось запиши мій номер - сказав Бан Чан та простягнув папірець з номером
Чанбін взяв та записав номер
- Давай зустрінемося завтра на цьому місті в 18:00? - запитав Бан Чан
- Я тільки за - з посмішкою сказав Чанбін
- Ну тоді до зустрічі - сказав Бан Чан
Він пішов
- До зустрічі - сказав Чанбін та помахав рукою

Чанбін був на сьомому небі від щастя, з ним перший раз захотіли познайомитися, а не він підходив. Він так чекав цієї зустрічі

*17:55*
Чанбін стояв біля поля та дивився на годинник. Бан Чана так і не було. Він думав, що його обманули. Як раптом, чиясь рука торкнулась його плеча. Чанбін злякався та обернувся
- Ой, вибач, якщо налякав тебе - сказав з посмішкою Бан Чан
- А це ти, нічого страшного - сказав Чанбін
- Йдемо? - він простягнув йому руку
Чанбін почервонів, але поклав свою руку в його.

Вони йшли за руку по полю та обговорювали все, що тільки можна. За цю годину вони зблизилися і в нього було відчуття, що він знає Бан Чана не 1 день, а ціле життя. Він здавався йому таким рідним, а це поле воно з'єднало їх. Хоч це і відбулося настільки швидко, але Чанбін був тільки радий

- Таке гарне небо - сидівши на траві, сказав Чанбін
- Дуже гарне - сказав Бан Чан
Чанбін підняв голову та дивився на зорі
- Їх так багато, напевно вже 23 - сказав Чанбін
- Вже пора додому - вставши, сказав Бан Чан - не проти якщо проведу тебе?
- Звісно ні, я тільки за - з посмішкою сказав Чанбін

Вони йшли повільно, але їм це доставляло задоволення. Вони говорили про все, Чанбін навіть показував щось, хоча люди косо дивилися на них. Але Чанбіну не було важливо, він почував себе комфортно. Вони підійшли до його будинку

- Зустрінемося ще завтра? Я навчу тебе кататися на скейтборді - сказав Бан Чан
Очі Чанбіна засвітилися
- Звісно! Я так мріяв навчитися - він почав хлопати від радості
- Ну тоді я зайду зранку, бувай) - з посмішкою сказав Бан Чан
- Бувай - сказав Чанбін та обійняв його
Бан Чан був в шоці, але обійняв його теж

*Ранок наступного дня*
Чанбін прокинувся та згадав про зустріч. Він швидко встав та почав приводити себе в порядок. Через 30 хвилин в двері постукали. Він підійшов та відчинив
- Привіт, готовий? - запитав з посмішкою Бан Чан
- Привіт, звісно! - крикнув Чанбін
Бан Чан посміхнувся та вхопивши його за руку, побіг до поля. Вони були, як малі діти, але їх це не соромило. Їм було комфортно один з одним

Вони підійшли до поля та зайшли в майданчик. Бан Чан поклав скейтборд на землю. Чанбін боявся, але Бан Чан взяв його за руку та тримав за талію, щоб він не впав. Щось йокнуло в серці, метелики в животі, дивлячись один на одного.

Через деякий час, Бан Чан не стримався та наблизився до обличчя Чанбіна, залишивши маленький поцілунок на губах
- Я покохав тебе ще коли перший раз побачив - шепітом сказав Чанбін
Бан Чан був в шоці, але швидко отямився та притиснувши Чанбіна до себе, поцілував.
- Я теж покохав тебе, як тільки побачив. Ти прекрасний - шепітом сказав Бан Чан
Чанбін посміхнувся. Вони почали зустрічатися та були щасливі разом.