Замальовки

Забутий в тьмі(Фелікс)

Фелікс - звичайний хлопець, який займався улюбленою справою, а саме танцями. Його повільні танці зводили з розуму сотні людей. Сам Фелікс мав незвичну зовнішність: витягнуте обличчя, щічок майже не видно, тільки ластовиння та виражені карі очі. Хлопець не любив самовираження, а приймав позицію бути мовчазним та сором'язливим хлопцем. Через його бажання бути танцюристом, засудило чимало людей, але приховуючи від мами, він записався на уроки танців.

Спочатку в нього не дуже виходило, але з кожним разом він ставав все краще і краще, його вчителі дуже хвалили та казали, що йому треба виступати на сцені. Лі дуже боявся публіки та сцен, для нього це було, як справжнє пекло, щоб перебороти свій страх, в школі він виступав з віршами та різними сценками. Але одна тільки насмішка не в його сторону, як весь настрій збивався та руки починали тремтіти. З кожним разом він тільки згасав.

Через місяці два батьки дізналися, що він ходить на танці та почали сварити його, заборонили виходити з будинку та кімнати. Можна було тільки в туалет та поїсти. Не дивлячись на заборону, Лі вмикав музику та танцював в кімнаті. Це дуже сердило батька та він навіть піднімав руку. Не дивлячись на біль та синці на тілі, Лікс продовжував танцювати. Хист та вміння було, харизма просто чудова, але батьки жили за принципом, що танці тільки для дівчат.

Фелікс вже 2 місяці під домашнім арестом, але все одно виводить ще більше. Він пофарбував своє світле волосся в чорний та коротко підстригся, тільки для того, щоб батьки почали випускати його з кімнати. Вчителі втратили його з поля зору, телефонували йому, але телефон забрали батьки та заблокували ті номери. Фелікс згасав та ставав схожим на чорного кота, який так і не зміг знайти сім'ю.

Останньою краплею було те, що батько підняв руку на нього за те, що він нафарбував губи гігієнічною помадою. Надягнувши капюшон, він вийшов до батьків в кімнату. Вони жили на 9 поверсі, в найманій квартирі.

- Тобі ще не вистачило? - крикнув батько та вхопив його за кофту: - зніми капюшон.

- Ні, - спокійно сказав Фелікс.

Батька це розсердило та він замахнувся. Через декілька секунд Лікс впав на підлогу та вхопився за щоку.

- Це буде тобі уроком, - сказав батько та сів на диван.

Лі поглянув на матір, яка навіть не моргнула, коли її сина вдарили. Вона ніколи не реагувала та не зупиняла. Фелікс посміхнувся та встав. На зубах була видна кров. Підійшовши до вікна, він відчинив його навстіж.

- Що ти робиш?! На вулиці ж холодно! - обурився батько.

- Ви ніколи не любили мене, - розпочав Фелікс та став на підвіконня: - я лиш хотів займатися танцями, тато, тільки танцями, це була моя мрія дитинства.

- Синку... - тато встав та повільними кроками почав підходити, мати вперше почала плакати.

- Не підходь до мене або я стрибну раніше, - сказав Фелікс та витягнув руку, батьки застигли: - чому ти не дав мені цим займатися, тату? Боявся засудження? А мене втратити не боявся? Я теж людина, тату.

- Вибач... - сказав батько.

- Не можу, пробачте ви мене, - сказав Лі та зробив крок вперед.

Поки тіло летіло вниз, Лікс в голові прокручував всі моменти життя. Впавши на холодну землю, останнім, що він чув це крик мами та батька. Його більше не хвилювало, що буде далі. Там йому буде легше...

Крики та звуки швидкої - цього вже Лікс не чув. Його душа давно пішла на небо. Мати вхопила за кофту в крові та кричала так сильно, як тільки могла. Забутий в тьмі принципів, які його і погубили...